Глава 12

Ми прийшли до маєтку і Маттія дійсно пройшла крізь стіну всередину маєтку і назовні. Я підійшла до стіни і... теж пройшла крізь неї. Коли я опинилася на вулиці,  то Єва сказала:

- Маттіє, а зараз ми підемо до річки і ти покажеш,  що умієш робити з водою.

Ми підійшли до річки, Маттія розвела руки в сторони і річка змінила свій напрямок, щойно вона опустила руки, річка знову почала текти в правильний бік. Коли вона підняла руки догори, то річка почала бурлити,а коли опустила руки, то вода стала знову спокійною.

- Коли ти иявила свої здібності? - запитала Єва.

Ми обидві дивимося на служнтцю так, наче вперше бачимо, вона відкрилася для нас з іншого боку.

- Я відкрила ці здібності два тижні тому, уже.

- Отже, це було уже тут. Ти хоч умієш керувати своїми здібностями?

- Навчилася.

- Ти виподково не із іртіфійців? - запитала я.

- Моя бабуся інтірфійка, а дідусь і батьки звичайні, без здібностей. Бабуся народила від звичайного чоловіка, він помер, а вона не спілкувалася із моїми батьками. Якщо вона дізнається, що я маю здібності, то, можливо, захоче зі мною спілкуватися, а, може, розкриє мені місце, де вони живуть.

Інтірфійці не розкривають місця свого проживання, є, звісно, слухи, де вони можуть бути, але жодна з версій не підтвердилася.

- Якщо твоя бабуся розкриє тобі місце проживання інтірфійців, то тобі, скоріше за усе, доведеться там залишитися жити, - сказала Єва.

- Так і є, онучко, тому подумай хочеш ти знати, де ми живемо чи ні, - почули ми, обернулися й побачили ту ворожку, яка зі мною розмовляла у той день, коли приїзжав цирк.

- Ви та сама ворожка з цирку, - сказала здивована я, жінка широко посміхнулася і відповіла:

- Так, це я, Ліє, кровний зв'язок із Маттією привів мене сюди. Отже, ходімо, нам потрібно всім поговорити. До речі, Ліє, я твою книгу передала твоєму братові.

Ми пішли за ворожкою, вона веде нас у відділене безлюдне місце у місцевому парку, там ми зайшли у невеликий будиночок, сіли на лавочку, що стояла посередині кімнати і почали розмову.