Глава 11

Я зустрілася на вихідному із Юлтеєм, він виявив, що я й сама не знаю про свій потенціал, маю сама його розкрити, він допоможе мені розвивати і контролювати мої здібності. Якщо виявлю щось нове, то щоб негайно про це повідомила його. Ми два рази в тиждень зустрічаємося й він мене вчить володіти моїми здібностями.

Я читала книгу про історію свого роду. Виявилося, що дар у моїх предків забрали іртіфійці, це такий давній і могутній давній народ, одна людина має багато здібностей, люди кажуть, що вони живуть вічно. Одна із жінок зустрічалася із чоловіком з того народу, але покинула його, бо покохала іншого, той чоловік був не простим, а принцом. Тоді принц у всієї родини відібрав здібності, з тих пір у родиніі народжуються люди без здібностей, навіть син тієї жінки та принца. Виходить, що на мені прокляття спало, до речі, у книзі написано, що на комусь із нащадків спаде прокляття. Я ще не раз телепортувалася у бібліотеку батька, знайшла сьогодні щоденник свого батька, ще не читала його. Моя книга кудись зникла, я всю кімнату обшукала, але її ніде немаає. Я точно пам'ятаю, що не виносила її нікуди із кімнати. Куди ж вона зникла?

Зараз почалася весна, все ще холодно, але на вулиці почав танути сніг. А у моїй рідній країні зараз осінь, ех, я сумую за Нейні.

Ми із Євою та Маттією гуляємо містечком, тут дуже затишно й красиво, пані Лайтайза каже, що коли усе стане зеленим навколо, то містечко буде ще красивішим. Раптом я почула голос Єви, але вона мовчить.

"Ох, я так хочу опинитися у Нейні, побачити осінь, маму, тата".

- Єво, я також хочу додому.

Подруга на мене подивилася, у її очах я побачила подив.

- Звідки ти знаєш про що я думаю?

- Я читаю думки. Мабуть, проявляється кров іртіфійців. Мені потрібно буде при наступній зустрічі із Юлтеєм розповісти про ще один свій дар.

- А я можу проходити крізь стіни і керувати тим, як тече вода, - сказала Маттія, ми різко обернулися й дивимося на неї здивовано.

- Ходімо, покажеш нам це, - сказала Єва.

Ми пішли до маєтку пані Лайтайзи.