Глава 10

Нейні 

Верінта і Лейтейл,  разом із малим Реммістом, переїхали і свій маєток на початку вересня. Кенніст був проти, але молода сім'я просто зібрала речі й переїхала. Зараз вони тут живуть. Поки чоловік жив у батька, то бачив кілька разів Лію в бібліотеці,  він не впевнений це було наву чи марення. Він про це розповів тільки своїй дружині, а вони нікому про це не говорили.

Лейтейл пішов купувати тканину, раптом до нього підійшла та ж ворожка, яка говорила із Лією.

- Добрий день, Лейтейле.

Чоловік здивовано подивися на літню жінку, саме такою він її бачить. А ще він її бачить у сірій сукні, з платком на голові, а через плече у неї висить сумка, у жінки сіро - зелені очі, вона худа, виглядає, як біднячка, але сукня з недешевої тканини і це здалося Лейтейлу дивним.

- Звідки ви знаєте, як мене звуть?

Жінка широко посміхнулася і відповіла:

- Я багато чого в цьому світі знаю, бо живу тут дуже давно. Ти хвилюєшся за свою сестру Лію, а я для тебе дещо маю.

Жінка витягла із сумки щось загорнуте у тканину, воно квадратне.

- Це книга про твій рід, із того відділу сімейної бібліотеки, у яку тобі забороняв заходити ваш із Лією батько. Цю книгу забрала твоя сестра, вона уміє телепортуватися, у неї є не один дар.

- Звідки ви знаєте про заборону, про Лію?

- Чоловіче, я ж сказала, що усе знаю.

Лейтейл узяв у руки книгу й почув за спиною голос дружини:

- Лейте, де ти був?

Чоловік побачив, що він не у кінці ринку, де був щойно, а стоїть у центрі, біля фонтану. Чоловік подумав, що е все було марево, але книга у руках реальна.

- Вері, я був у кінці ринку щойно, я вдома розповім, де був.

За спиною жінки стоять служниці, вони тримають те, що купила Верінта.

- Я купила усе, що хотіла. А ти щось будеш купувати?

- Я купував, тільки не бачу Тейя і Олевта.

- Вони чекають на вас біля карети, - сказала одна зі служниць.

- Поїхали додому? - запитала Верінта.

Лейтейл кивнув на знак згоди, молода пара узялася за руки і пішли до карети, служниці за ними, Лейтейл задумався.