Після вечері ми пішли у суміжну кімнату з Євиною. Ми поговорили із Маттією, вона нам відповіла:
- Панно Єво, панно Ліє, я можу телепортуватися у ті місця, де я була, у бібліотеку заходила, але не встигла усю обстежити. Щоб потрапити у ту частину бібліотеки потрібен ключ, ви самі сказали, а у мене його немає.
- От би мені опинитися у забороненій кімнаті сімейної бібліотеки, - сказала я й уявила її.
Раптом помітила, що очі Маттії округлилися від здивування.
- Панно Ліє, ви зникаєте! - почула я і опинилася у ній.
Я побачила ту саму книгу, яку читала десять років тому. Узяла її до рук і почула чиїсь кроки, закрила очі й уявила кімнату Маттії й опинилася там, у руках тримаю книгу.
- Ліє, як ти телепортувалася? - запитала Єва, вона і служниця підбігли до мене й посадили на єдиний у кімнаті стілець.
- Крім того, що я сказала от би мені опинитися у забороненій кімнаті сімейної бібліотеки, ще й чітко і яскраво її уявила, а за кілька хвилин опинилася там. Зараз відчуваю виснаження.
- Правильно, бо для телепортації витрачається багато сил, особливо на такі далекі відстані, як між Онейрією та Нейні, - сказала Маттія.
Подруга і служниця відвели мене у мою кімнату, я і йти самостійно не можу, поклали мене на ліжко, сказали, що мені треба відпочити, щойно вони вийшли, я миттєво заснула.
Відредаговано: 07.04.2024