Глава 4

Ми з Євою і Маттією сидимо у цеху й шиємо одгяг, тут є й інші працівники. Одна із них єхидно запитала:

- А ви Ліє та Єво дійсно родичі пані Лайтайзи?

- Так, це правда, ми її племінниці, - відповіла я.

- Ага, племінниці пані працюють у цеху, так я і повірила, - працівниця прищурила очі від недовіри.

- Ми працюємо для того, щоб віддячити тітці Лайтайзі за те, що вона тут нас прийняла, - відповіла Єва.

- Хахаха, а чому ж вам на батьківщині не жилося? Може, ви скоїли якийсь злочин і утекли? Чи, може, є якась інша причина утечі?

У цей момент зайшла начальниця цеху, тут ця посада називається так. Добре, що є мова, яку розуміють усі жителі континенту, нею ми й розмовляємо між собою.

- Шомма, яка тобі різниця чому пані Лайтаза прийняла дівчат до себе?! Твоє завдання сумлінно працювати, а не ляси точити й розпускати плітки!

Шомма на нас кинула на нас злісний погляд і повернулася до роботи. Ми у королівстві тільки другий день, а уже нажили собі ворога. От тобі й маєш!

Ми закінчили роботу, пішли у свої кімнати, щоб переодягтися, а потім ми підемо вечеряти.

До Шомми підійшла начальниця цеху і сказала:

- Тебе хоче бачити панна Лайтайза.

Дівчина зайшла у кабінет пані, вона сидить за письмовим столиком.

- Добрий вечір, панно Лайтайзо. Мені Нонна сказала, що ви хотіли мене бачити.

- Добрий вечір, присядь на стілець, дівчина це зробила.

- Отже, Шоммо, я знаю про те, що ти говорила про моїх племінниць. Хочу тебе попередити, що якщо ти ще раз хоч одне погане слово скажеш про них чи про їхню служницю, або хоча б подумаєш, то ти втратиш цю роботу. Ти мене зрозуміла? Ти ж пам'ятаєш на яких умовах я тебе узяла на роботу.

Панна Латайза пильно подивилася на підлеглу, вона аж очі опустила й відповіла:

- Я вас дуже добре зрозуміла, більше жодного поганого слова не скажу про жодну з ваших гостей. я усе дуже добре пам'ятаю.

- Дивись мені, я тебе попередила, а тепер іди відпочивай, а післязавтра, як завжди, чекаю тебе на роботі.

Шомма поспішила вийти із кабінету й швидко пішла із підприємства.