Утікачка
Глава 2
Я і Єва сидимо у каюті моєї подруги та снідаємо, у каюту зайшла Маттія. Ми уже півтора тижні у дорозі, скоро знайдемо у води Онейрії. До речі, моє рідне королівство називається Нейні.
Єва попередила, щоб я одяглася тепло, коли ми будемо наближатися до Онейрії, тому що там зараз зима. Коли у Нейні літо, то у Онейрії зима і навпаки.
Через кілька днів ми прибули у порт, ми одягнені у зимові сукні й шуби, закутані й на наших головаї є шапки, взуті у сапожки.
Ми роздивляємося навколо, люди розійшлися, залишилися ми і два кучери, вони підійшли до нас, поцікавитися чи ми Єва та Лія, ми відповіли, що так, нам трьом допомогли сісти у карету, а наші речі загрузтли у іншу і поїхали. Карети їхали дві години, нас завезли у двір, допомогли вийти і вигрузили наші валізи.
Нас зустріла елегантна жінка років п'ятдесяти, вона невисока, гладка, кароока, сивоволоса, підійшла і обняла племінницю, привіталася зі мною, перед тим наказала віднести наші речі у відведені для нас кімнати. Потім сама показала, де ми будемо жити. Тітка Єви попередила нас, що вона займається пошиттям одягу і ми будемо допомагати їй, ми погодилися, на щастя і я, і Єва, і Маттія уміємо це робити. Ми розташувалися у своїх кімнатах і відпочиваємо, поїли, помилися. Після цього я лягла спати.
Відредаговано: 07.04.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
