Глава 1

Минув місяць. На жаль,  я готуюся до весілля із Таосієм,  намагаюся змиритися із тим, що мені залишилося жити три місяці. 

За вечір до весілля я вирішила востаннє прогулятися по батьківському дворі. Якби мама була жива, то, може, вона змусила б тата передувати.  Моя подруга Єва перевезла майже усі мох речі до будинку нареченого, вона сама запропонувала мені це, я здивувалася, але не заперечувала. 

Я стою біля маєтку і думаю про те, що мені потрібно завтра переїхати у дім чоловіка, страшно. Я намагалася умовити батька скасувати весілля, але він чути нічого не чує, сказав, що Таосій пропонує укласти гарну суму у татову справу, а це землеробство, але його умова, що я вийду за нього заміж. На аргумент, що всі дружини Таосія мертві, батько відповів, що це нещасні випадки. Батько просто невблаганний. 

До мене підійшла Єва, вона вища за мене, трохи поненька, має довге, пряме волосся, сіро - зеленого кольору очі, вона чомусь у дорожньому одязі. 

- Ліє, ти хочеш виходити заміж за цього Таосія?

- Ні, не хочувін тричі вдівець, кожну його дружину знайшли мертвою через три місяці після весілля, усі три тіла понівичені. 

- Жах, я так і думала, що ти не хочеш іти заміж, бо щасливо нареченою не виглядаєш. Ходімо зі мною у сад.

Ми ідемо все далі , на питання куди ми ідемо, Єва відповіла побачиш. Нарешті,  ми вийшли на вулицю, де я ніколи не була. Тато мені забороняв далеко ходити. Моя подруга тут не вперше,  приїзжала до родичів, тому знає моє рідне селище краще, ніж я. До нас під'їхали дві карети, кучери  допомогли нам сісти в одну з них, тут знаходиться служниця Єви. Я здивувалася,  що мою подругу супроводжувала тільки одна служниця, а її кучери висадили їх біля двору, а не заїхали в нього.

- Єво, куди ми їдемо?

- До мого знайомого гримерці, він на тебе, мене і Маттію накладе грим.

- В чому ти не сказала, що готуєш втечу?

Єва посміхнулася і відповіла:

- Я хотіла зробити для тебе прекрасний весільний подарунок: врятувати від нього.

Служниця Єви дівчина середнього зросту,  струнка має довге, пряме волосся, вона блакитноока блондинка. 

Ми їхали десь дві години, нарешті карета зупинилася, Єва поступала, гример нас зустрів, він години три накладав грим на нас. Тепер ми виглядаємо, як три руді сестри трійнята, на наших обличчях є ластовиння, ми переодяглися к зелені сукні. 

Кілька днів ми їхли у кареті, зупинялися тільки для того, щоб поїсти, відпочити й помитися. Нам гример дав матеріали для гриму, тому ми перед виїздом накладаємо його одна одній заново. 

За тиждень ми добралися до порту,  з якого відправилися у дальню королівство,  де живе тітка Єви, вона каже,  що туди корабель прибуде тижнів через два, в ще її там шукати не здогадатися, бо усі думають, що тітка Єви померла, тільки вона з рідні знає де тітка Лайтайза і що вона жива.