Наступного дня Анна приготувалася до зустрічі. Вона залишила записку своєму новому знайомому в кав'ярні, вказавши місце і час. Парк на околиці містечка був тихим, з мінімумом свідків. Вона стояла серед дерев, вдивляючись у тінь, що пересувалася між стовбурами.
— Я знав, що ти обереш цей шлях, — промовив чоловік, з'являючись перед нею. Його очі блищали у сутінках, мов хижака.
— Ти помилився. Я не та, що раніше, — відповіла Анна, підіймаючи погляд. У її голосі не було страху.
Вони стояли кілька секунд у напруженій тиші. Перший рух зробив він, але Анна була готова. Їх боротьба була стрімкою, мов блискавка, кожен рух відточений роками досвіду.
Холодне лезо проблиснуло в повітрі, але Анна ухилилася, використовуючи всі свої навички. Останній удар змусив чоловіка зупинитися. Він дивився на неї, важко дихаючи, а потім упав на коліна.
— Чому ти не закінчила? — прошепотів він.
— Тому що це кінець, але не твій. Це кінець для мене, — сказала Анна, відступаючи назад. Вона залишила його там, у напівтемряві парку, знаючи, що зробила вибір на користь свого нового життя.
#254 в Фантастика
#68 в Бойова фантастика
#421 в Детектив/Трилер
#135 в Трилер
Відредаговано: 14.11.2024