Усмішка Джоконди

Жовта кнопка

А скільки ще Шевченків ми не знаєм,
А скільки ще Сосюр у забутті.
Багато й тих, що слова не сказали,
Бо не змогли у ті тяжкі часи.

Цінуймо тих, хто римами говорить,
Ті люди - сіль для власної землі.
Бо пишуть лише те, що відчувають,
Не озираючись мов дзиги навкруги.

Поети мають говорити -
Це аксіома, не питання.
Словами душу й тіло молодити,
Ідеями вести нас у зростання.

Я обираю жовту кнопку,
Це вибір мій - він головний.
Для тих у кого світ ще чорно - білий,
Додайте трохи сонечка мерщій.

І скільки можна, скільки можна
Жадобою і злом губити світ?
Планета наша - крихітна піщинка,
А Сонечко - єдиний орієнтир.

Не біле і не чорне - жовте обирайте,
Бо кожен з нас - то цілий світ.
Якщо натиснемо на жовту кнопку,
Миттєво зміниться цей світ...

Юрій Гурін

Подобається

#184 в Різне
#1 в Поезія

У тексті є: філософська лірика, емоції і почуття, вірші про найцінніше

Відредаговано: 31.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись