Усмішка Джоконди
Холодомор
Міста пусті і спорожнілі душі,
Усе живе мов хвилею змило.
Поодинокі бігають собаки,
А ще щурі - це справжнє дно.
Навіщо будувати, коли хтось руйнує?
Навіщо вірити, коли зрадимо?
Навіщо називатися людиною,
Коли не зрозуміло, що воно?
Можливо, люди - страшний вірус,
Що нищить все, куди прийде?
Від цього трохи навіть сумно,
Бо світло, звісно, у людини є.
Голодомор, холодомор...
Чого від вас іще чекати?
Якщо не любите нас так,
Чому так прагнете з'єднати.
Вас вчать ненависті до інших -
Це хитрий хід, щоб відвести,
Щоб перекласти лють на інших,
Усю любов залишити собі.
Брехня вже розлилась до горизонту,
А правди не було і досі ще нема.
Країні ти потрібен лиш для того,
Щоб розросталось пітьма.
Але людина - то таки Людина,
Не ти її в цей світ прислав.
Тож не тобі гасити теє світло,
Що зігріває у найважчий час.
Відредаговано: 20.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
