Усмішка Джоконди
Ядерна зброя
Куди ж поділася Людина?
Шляхетність зникла у пітьмі.
Тваринна сутність править світом,
Скувавши мудрість та уми.
Світ перейшов на рівень негативу,
Ним міряються люті ватажки.
Щоб руйнувати — розуму не треба,
А щоб спинитись — світло у душі.
Є рівень і нейтральний, позитивний,
Один забули, щось не визнають.
Про них мовчать — бо не на часі,
Та лиш вони врятують світ.
Це все було, і схоже далі буде -
Людина не змінилась за віки.
Одне і теж...І як це все набридло
Мені уже, а уявіть — Йому.
Вони живуть у негативі
І світ занурюють туди ж.
Людина завжди має вибір,
Та дідугани марять про війну.
Чекають Землю катаклізми,
Природа — то є матір для усіх.
Вона і ми — це ціле і єдине,
Себе зруйнуєм — знищимо і світ.
А далі що? Щури повиживають?
Нова епоха, зовсім інший світ?
Даремно мрієте, шановні,
Це шанс останній для усіх.
Злочинці — ті, хто виробляє зброю,
А також ті, хто зброю продає.
Злочинці — ті, хто бере зброю в руки,
Понад усе, хто душу продає.
Крокує XXI вік — технологічні вбивства,
І балачки вже зайві, недоцільні.
Щоб вижити, є думка очевидна,
Людина і війна — поняття несумісні
Відредаговано: 29.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
