Пісня
Буває, люди помиляються,
Буває, просто не фартить,
Буває, люди зустрічаються,
Й ніяк не можуть розлюбить.
Комусь важливо, звісно, мати,
Комусь — аби лише знайти,
Комусь достатньо просто знати,
Комусь найважливіше — вічно йти.
Твій загадковий і містичний вигляд,
Слова — мов той безцінний камінь,
Ти зваблювала палко своїм тілом,
А я вдивлявся в твою юну душу.
Комусь важливо, звісно, мати,
Комусь - аби лише знайти,
Комусь достатньо просто знати,
Комусь найважливіше — вічно йти.
З'явилась ти зненацька, нізвідкіля,
Небесна іскорка засяяла в тобі.
Ще й досі нічогісінько не розумію,
Але щасливий, бо ти просто є.
Ти не клянись на все життя
І не кажи "навіки" разом.
Буває, кілька днів ясних -
Найбільший скарб, який не забувається.
Комусь важливо, звісно, мати,
Комусь — аби лише знайти,
Комусь достатньо просто знати,
Комусь найважливіше — вічно йти.
Це так потрібно! Ти — лише відлуння,
Що зіркою засяяло в мені.
З'явилась ти, аби надією зігріти,
Прошепотівши тихо: "Щастя у тобі".
Ти — лише відлуння...
Прошепотівши тихо...
Щастя у тобі.
Відредаговано: 13.01.2026