Усмішка Джоконди

Ще ні…

І це ви називаєте людьми,                                                         

Боги заплакали від сміху.

Роки численні, тисячі

Нічого не міняється на світі.

 

Ми — ще не люди, ні,

Такі собі людоподібні мавпи.

Звірячі душі носимо в собі,

Завуальовані під культурну маску.

 

Не любимо ми ні себе, ні світ,

Бо нищимо усе, до чого доторкнемось.

Ніяк не усвідомим головне —

Людина не вбиває іншу.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше