І це ви називаєте людьми,
Боги заплакали від сміху.
Роки численні, тисячі
Нічого не міняється на світі.
Ми — ще не люди, ні,
Такі собі людоподібні мавпи.
Звірячі душі носимо в собі,
Завуальовані під культурну маску.
Не любимо ми ні себе, ні світ,
Бо нищимо усе, до чого доторкнемось.
Ніяк не усвідомим головне —
Людина не вбиває іншу.
Відредаговано: 07.12.2025