Весной запахло, вона йде,
Летить, витає, рветься жваво.
Пташиний гомін дзеленчить,
Бруньки поволі набухають.
В твоєму серці теж весна,
Чарівними стають дівчата.
Їх постать юна, гомінка
Бентежить сутність аж до краю.
Забути все, згадати знов
Чарівну постать незнайомки
І золотаву усмішку її,
Що топить будь-яку невзгоду.
Прийшла — іди, не зупиняйся,
Даруй, що маєш до кінця.
Хай радість знову оживає
І теплими стають серця.
Відредаговано: 29.01.2026