Брехали й крали,
Крали та брехали
Ви довгих-довгих тридцять літ.
І на майдани зрідка вибігали,
Волаючи: «Геть банду, банду геть!».
А потім знов, добравшись до кормушки,
Ділили залишки народного добра
І так завзято засували в нього руки,
Що майже не лишилось ні фіга.
Брехали й крали,
Крали та брехали,
Да так, що не помітили самі,
Як в себе та своїх нащадків
Ви вкрали те, в що вірили віки.
Державу вкрали самі в себе,
Тепер ви зазіхнули на святе —
Ви раните не в серце, в душу,
Сильніше будь-яких ракет.
Хто ми для вас — повірте,
Те саме й ви тепер для нас!
Відредаговано: 29.01.2026