Я довго вірив, що настане день,
Що прийдуть люди – заживе Вкраїна.
На жаль і цього разу дичавіє гай,
І скрізь розруха, знову скрізь розруха.
Сусіди наші то є дійсно щось.
Вони так люблять, що готові вбити.
І раз у раз одне і теж,
Чужим нещастям роздувають власну пиху.
І наші бусурмани висмоктали все,
Й пішли собі світами мандрувати.
Бо в них коріння власного нема,
Про совість годі й говорити.
Відредаговано: 29.01.2026