Усмішка Джоконди

Дичавіє гай

Я довго вірив, що настане день,

Що прийдуть люди – заживе Вкраїна.

На жаль і цього разу дичавіє гай,

І скрізь розруха, знову скрізь розруха.

 

Сусіди наші то є дійсно щось.

Вони так люблять, що готові вбити.

І раз у раз одне і теж,

Чужим нещастям роздувають власну пиху.

 

І наші бусурмани висмоктали все,

Й пішли собі світами мандрувати.

Бо в них коріння власного нема,

Про совість годі й говорити.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше