Усмішка Джоконди

Не розуміють

Тебе не розуміє геть ніхто                                                    

Ні вороги, ні навіть власні окупанти.

Ти вічно сієш їм добро —

Вони лиш гадять залихвацько.

У тебе тонкая душа,

Ти кришталева чаша на жердині.

Якби їм трішечки було

Збагнути це, хоча б на хвильку.

Обходили б вони тебе,

Страхаючись навіть подумать

Завдати шкоди хоч якоїсь,

Не те, що геть чуже присвоїть!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше