Усмішка Джоконди

Прірва

Світ підійшов до краю прірви.

Всі маски зняті. Далі що?

Немає сенсу обирати,

Хто за добро, а хто — за зло.

 

Усі довкола однакові —

Міняють маски без кінця.

І над усе лиш прагнуть влади,

Грошима марять геть не для слівця.

 

Добро і зло — вони усюди,

А також в кожному із нас.

Але бажання досягати

Штовхає в прірву аж нараз.

 

І люди перестали буть людьми,

Бо статус значно важливіший.

Не розуміючи себе,

Шукають втіху зовні, в інших.

 

Лише в нейтральності — свобода,

Оаза спокою й життя.

Коли ти маєш все на світі,

І вдячність світу скрізь луна.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше