Ці люди всюди поміж нас,
У натовпі і в метушні будення.
Їх упізнати складно, неспроста
Такі ж, як всі, і не такі напевно.
Їх відрізняє дар, дарований з небес, —
Писати вірші про усе на світі.
Поетами стають не просто так,
Лише тоді, коли дозріє гілка.
Маленька гілочка життя,
Яка тримає міцно в цьому світі,
Цвіте, а інколи і засиха,
А потім знову розцвітає пишно.
Їм відкриваються дороги
Лише після якихсь страждань,
Душевних мук чи болю,
А можливо, й щастя.
За долю людства й складності буття,
Й за час, що швидко так минає,
Словами їх звертається земля,
Поети — рідної землі промова.
Відредаговано: 03.10.2024