Усмішка Джоконди

Люди поміж нас

Ці люди всюди поміж нас,

У натовпі і в метушні будення.

Їх упізнати складно, неспроста

Такі ж, як всі, і не такі напевно.

 

Їх відрізняє дар, дарований з небес, —

Писати вірші про усе на світі.

Поетами стають не просто так,

Лише тоді, коли дозріє гілка.

 

Маленька гілочка життя,

Яка тримає міцно в цьому світі,

Цвіте, а інколи і засиха,

А потім знову розцвітає пишно.

 

Їм відкриваються дороги

Лише після якихсь страждань,

Душевних мук чи болю,

А можливо, й щастя.

 

За долю людства й складності буття,

Й за час, що швидко так минає,

Словами їх звертається земля,

Поети — рідної землі промова.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше