Усмішка Джоконди

Еволюція

Щурячий світ із тарганами

І воронячі зграї звідусіль

Кишать, гризуться і літають,

Це зветься все — новітній світ.

 

Куди поділись ті лелеки,

Жираф, фламінго, кенгуру?

Про еволюцію згадають,

На неї списують давно.

 

Коли лишаться лиш потвори,

Підступні, ниці плазуни,

Тоді, можливо, схаменемось,

Куди ми разом всі зайшли…

 

Тієї еволюції замало,

Потрібно мати дещо ще.

Того, чого так всім не вистачає,

Душі, шановні, лиш душі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше