Забута усмішка Джоконди,
Її шляхетність, гонор, честь.
Тепер усе простіше, легше —
Одна самотність, хай їй грець.
Усюди одинокі душі
Блукають в натовпі зрання.
Невидимі й розгублені, заблудлі,
Суспільства жертви біля вівтаря.
Молитви їх ніхто не чує,
Ніхто, крім янголів, але
Вони здолають все на світі, друже,
Крім егоїзму, бо це, на жаль, лише твоє.
Відредаговано: 30.11.2024