Глави 29-30

Глава 29

— Вітаю усіх на зимовому матчі з квідічу, де на полі сьогодні будуть грати дві команди — Пуфендуй та Когтевран! На жаль, за певних обставин наша школа не могла проводити матчі з квідічу восени, але тепер ми маємо нагоду повернути загублене. Прошу всіх зайняти свої місця та підготувати бойовий настрій, адже через пʼять хвилин починається гра!

Зої займає місце разом зі своїми друзями, котрі вже одягли шарфи когтеврану та пуфендую. Правда, шарфу ні того, ні іншого з факультетів у неї немає, тому Синамус благородно, але не з першого-таки разу погодився поділитися з нею своїм, а Мартин подарував іншу половинку свого шарфу Маріан. Міллі ж поділилася своїм шарфом з якимось хлопчиком у величезних круглих окулярах.

— У тебе поганий зір? — спитала вона з жалістю.

— Ні, це такі спеціальні окуляри, щоб слідкувати за діями на полі було легше. Можеш спробувати, — він одягає окуляри на Міллі, в них вона виглядає причудливо і дуже смішно, тому всі одразу заливаються реготом.

— Синамусе, чи ти можеш мені детальніше розповісти про квідіч? А то я з Мартинових слів майже нічого не зрозуміла, — питає Зої.

— У кожній команді з квідичу — семеро гравців. Троє з них — загоничі. Квафел — яскраво-червоний м'яч із виїмками, отой, бачиш?  Загоничі кидають квафел один одному і намагаються закинути його в одне з шести кілець, що розташовані на полі. За кожний забитий квафел команда дістає десять очок. У кожній команді є воротар, який літає навколо кілець і заважає противникам забити гол квафелом. Бладжери — два однакові чорні м'ячі, трохи менші від квафела. Бладжери шугають довкола і намагаються збити гравців з їхніх мітел. Відбивачі — двоє гравців, обов'язок яких — відбивати бладжери, захищаючи гравців своєї команди. Останній член команди — ловець, що має постійно снувати між загоничами, відбивачами, бладжерами і квафелом, щоб упіймати сніча (м'яч, завбільшки з великий горіх, золотавий та з невеликими срібними крильцями) швидше за ловця команди-суперника. Ловець, який зловив сніча, здобуває для команди 150 очок, чого майже завжди достатньо для перемоги. Гра не закінчиться, поки сніч не буде піймано — тому гра може тривати скільки завгодно. Сніч дуже складно спіймати, з цим впорається лише професійний спортсмен.

— Ого, так це ми тут можемо сидіти з годин пʼять так, — приголомшено мовить Зої.

— Та зазвичай матч займає не більше однієї-двох годин.

— Ми готові розпочати наш зимовий матч, тож налаштуйтеся на подальшу гру. Радий вітати на полі команду Когтеврану: Редмус Грегорі, Абрахам Фольц, Лінея Сірві, Домеус Бернеті, Сайрус Дін, Нелопа Амертон, Сандея Варн. По другу частину поля ми можемо бачити команду Пуфендую: Мелісса  Френл, Гаспер Шон, Алекса Расбері, Хамей Учук, Валесса Пален, Навір Балуй, Ван Сон Бек.

— Цей ведучий так голосно розмовляє, — промовляє Зої так, щоб її хоча б хтось поблизу почув.

— Це спеціальні чари, які застосовують для сценічної промови. Такі ж використовує директор, коли виголошує промову в залі, — відповідає так само голосно, але не переборовши звук трибун, Синамус.

— До речі, директора на матчі нема, проте є усі інші вчителі, крім лише кількох, — дивується Зої.

— А директор не любить ігри, він ніколи не ходить на квідіч, — говорить Мартин, що чудом крізь галас почув розмову Синамуса та Зої.

Гра починається, усі вилітають на мітлах, голосно кричать вболівальники, вчителі теж не залишають гравців без аплодисментів.

— Когтевран першим забирає мʼяч і  Сайрус Дін веде його до кільця, проте пуфендуєць Ван Сон Бек забирає мʼяч за декілька метрів від кільця. З битами в руках Валесса Пален та Гаспер Шон влучно відбивають напад бладжерів.

Гра триває! Перші десять балів від Когтеврану!

— Ви бачите, там щось бігає? - питає Зої, обертаючись до Маріан і Мартина.

— Де? - перепитує Маріан.

— Оно, бачите, по даху школи. Це, до речі не кабінет професора Уізлі, куди ми віднесли тварин?

— Я не бачу нічого, може, тобі привидилося? - питає Мартин.

— Можливо.. Знаєте, з цими злодіями вже зовсім дах поїхав. — Розумію, - сміється Маріан. - Але про всяк випадок треба перевірити після гри як там тварини-розвідники.

— І Маріан вже з глузду їде, - кепкує Мартин.

— Пельку на замок, це справа важлива! - кидається на нього Маріан.

— Добре, але що ми зробимо, якщо вони дійсно вислизнули ? - питає Синамус, повернувшись обличчям до друзів. Видно, слух у нього гарний.

— Не знаю, але мені цікаво знайти пригоди, - сміється Маріан. — До того ж, якщо це будуть не вони, а просто наша уява, мені буде спокійніше.

Глава 30

— Ще десять балів Когтеврану, вони йдуть з відривом в шістдесят балів. Нагадую, наш рахунок тридцять - девʼяносто. Схоже, що команда Когтеврану сьогодні виграє матч, але все залежить від ловців, Пуфендуй ще може стати вперед!

— Щось мені вже трохи набридло дивитися матч, пів години одне й те ж, — говорить Зої.

Здалеку в гравця команди Когтеврану прилітає бладжер, той падає з мітли на землю.

— Ой! Вже не те саме, він же з такої висоти впав! Він міг сильно пошкодити голову, з ним усе буде нормально?

— Все буде добре, наша медсестра має ліки для зрощування кінцівок та лікування інших захворювань, тому можеш не хвилюватися. Минулого року ми з Мартином таких випадків бачили з кілька разів. Потім гравці ходили як новенькі, проте розповідали, що ліки просто жахливі на смак, — заспокоює Синамус.

— О ні, скоро команді Когтеврану може прийти кінець, адже студентка Пуфендую Алекса Расбері вже майже наблизилася до золотого сніча! Позаду летить Домеус Бернеті, чи перехопить він його, чи ні? Мʼяч вигулює поряд з бладжерами, один неконтрольований рух і декілька гравців знову можуть опинитися у лікарняному відділенні. А поки ми літаємо поряд з агресивними мʼячами, Пуфендуй наздоганяє противника, отримуючи десять балів.