Глави 23-24

Глава 23

Зої, Маріан, Міллі, Синамус та Мартин повертаються у школу. Канікули у кожного пройшли просто пречудово.

Мартин поїхав у гори та катався на лижах, Маріан поїхала з батьками в екскурсію по музеях Лондону, Зої поїхала в парк атракціонів з мамою та татом, квитки в який подарував їй Генрі. Міллі увесь час була разом з двоюрідними братами і сестрами, Синамус — сидів вдома та вчив історію магії та інші предмети. Загалом він зануда повна, може, хоч трішки розвеселять його нові друзі в цьому навчальному році. Нажаль, цього разу усі їхали в різних вагонах, тільки Мартин і Міллі були в одному. Вони не знайшли спільних тем для розмов, тому Мартин усю дорогу розповідав Міллі про турнір по квідічу, що мав відбутися незабаром. Повернувшись у Гоґвортс, друзі вітали вчителів та інших учнів з минулими святами. Для усіх факультетів влаштували великий банкет.

— Як же смачно ! — не відриваючись від їжі говорить Мартин сам собі за столом.

— Смакота, як давно я так не обідала! — промовляє, дивлячись на зоряну стелю Маріан.

Потім усі розходяться по своїх кімнатах. Зої запрошує друзів зустрітися в бібліотеці. Вона все ж таки хоче ще раз подивитися на ту потаємну щілину разом з друзями.

— Що ти хотіла нам показати? - перепитує Міллі.

— Маріан вже знає про це місце, - пошепки мовить Зої. - Тут ми перед канікулами побачили дещо дивне. Хочу і вам розповісти, бодай що трапиться, щоб ви тут ходили обережно.

Зої підходить до потаємних дверей, які все ще зливаються зі стінкою бібліотеки. Вони самі собою відчиняються. Друзі застигають в оціпенінні. Хтось звідти виходить! Не ворухнувшись, діти вже ще слідкують за подальшими діями. В бібліотеці одні тільки вони, нікого немає, всі розійшлися по кімнатах. Навіть бібліотекар ще сидить в залі за бенкетом з вчителями. Це ж найкраща нагода здійснити напад на школу! Ну й везе їм з неприємностями! Минулого разу Міллі та Зої ледве не застрягли в підсобці вчителя зіллєваріння, коли шукали інгредієнти для зілля. Воно в них ще вибухнуло яскраво-червоним світлом і розлилося по всьому столу.

А Мартин на уроці трансфігурації разом  з Синамусом зненацька вивільнили купу механічних хвилястих папуг, призначених для уроків. І зараз вони знову вдряпалися в халепу. Напевно, вони магнітом притягують пригоди.

— Ви бачите? Це лапа! — говорить хтось ззаду.

Двері повільно відчиняються, із-за дверей показуються декілька лап. Виходять кішка, шиншила та папуга.

— Що ці звірі тут роблять? — дивується Мартин.

— Взагалі, на території Гоґвортсу є багато тварин, проте шиншил я точно не бачив, — кепкує Синамус.

— Тобто ви хочете сказати, що вони прийшли з-за дверей? — говорить Міллі, підходячи до дверної рами. — Але тут нічого ж немає.

— Як це нічого? — дивується Зої й підходить ближче.

Поки друзі дивляться, як ці тварини пробралися до школи, ті встигають розбігтися по різних напрямках. Це помічає Маріан:

— Вони тікають ! Треба їх ловити!

— Пізно, — мовить Синамус з досадою, — їх вже і слід пропав.

— А треба було раніше їх спіймати, чого ж ми стояли?! — обурюється Маріан.

— Давайте краще подумаємо, як вони тут опинились і навіщо , — мовить Зої. — Чи не можуть це бути тварини-розвідники бандитів, що ховаються за цими дверима? Вони бігають по школі, а потім доносять інформацію до вʼязнів.

— Але як вони з ними спілкуються? — питає саркастично Мартин.

— Ротом, а як ще ж! — говорить впевнено Зої. — Ой, точно ! Ну, може, існує таке заклинання, яке дозволяє розуміти мову тварин? Я на першому курсі, чого ви від мене чекали!

— Зої, за цими дверима тепер нема проходу. Просто темна-темна кімната чи що воно таке. Не бачу навіть власної руки, коли туди завожу.

— Стій, не треба так робити. А раптом хтось тобі її відкусить чи ще щось ? Ми ж не знаємо, що за дверима, — попереджає Синамус.

— Я думаю, що потрібно донести про це місце вчителям, — говорить Міллі.

— Я вже Ситулі говорила, проте, я не знаю чи почали вони досліджувати місце, про яке я казала… В мене є ідея. Давайте зараз погуляємо і подумаємо над тим, що ми тільки-но побачили, а завтра зустрінемося в бібліотеці зі своїми догадками і варіантами розвитку подій.

— Згоден, нам треба трохи відпочити,  — говорить Синамус.  — Ой, стійте, а може зараз ми з Мартином вас навчимо деяким заклинанням з перших двох курсів, щоб якщо що, ви могли себе захистити завтра?

— Чудова ідея, давайте зустрінемося у дворі школи через пів години, — пропонує Маріан.

— А чому не зараз? — питає Мартин.

— Я трішки зголодніла з вашими пригодами, їсти знову хочу. — Марі, я з тобою! — підтримує Зої.

— Ну і ми тоді теж посидимо з вами разом, — поволі додають інші.

Глава 24

Гуляючи на території школи, Міллі, Маріан, Зої, Синамус та Мартин не змогли придумати нічого кращого за перший запропонований варіант — піти до бібліотеки знову та прослідкувати за подальшими діями в ній. Наступного дня почалися уроки, тому друзі домовилися зустрітися в бібліотеці на обідній перерві, коли майже нікого не залишалося в бібліотеці:

— Ви бачите ці двері? — пошепки мовить Маріан.

— Вони наче були за тим стелажем, — відповідає Мартин.

— Нічого не бачу, чому саме сьогодні погода повинна була змінитися? — скаржиться Зої.

— Та це не тільки від погоди, двері дійсно пропали, — наголошує Синамус, проводячи рукою по стіні, де тільки вчора ще були приховані двері. —  Чи не може це означати, що в них змінилася база?

— Дійсно! — випалює Зої. — Самі подумайте, бібліотека — це одне з небагатьох місць, котрі учні відвідають рідко, принаймні в багатьох магловських школах. Найцікавіша література знаходиться біля входу, а в цю залу, крім вчителя бібліотеки, ніхто не заходив впродовж того часу, як ми з Маріан вперше побачили ці двері.