Глави 3-4

Глава 3

Через декілька хвилин після телефонної розмови, тато й Зої зайшли у книжковий магазин « Флориш та Блоттс». Книжки, як правило, здивували тата, як і все інше в період їх перебування на Косій аллеї.

— Вибачте, чи не знайдуться в Вас такі книжки? Ось ці вісім.

— Так, так усі є, одразу складені в стопочки. Беріть одну, тільки не зачепіть книги поблизу, вони можуть боляче вкусити.

—«Вкусити?»—думає тато.— «Боже, куди я потрапив?»

— З вас 32 галлеона 5 сіклей.

—Що, що, вибачте?

—32 галлеона 5 сіклей, сер.

—Але в мене лише фунти.

—Поблизу є банк, там можна розміняти гроші. А чому до Вас не прийшла допомога з Гоґвартсу? Вона б вам допомогла.

— Так, мені це все починає не подобатися. — сердито мовить тато Зої. —Мене що, надурює кожен зустрічний сьогодні?! Що це за дивні люди в плащах? А список приладь для школи?

Тут до магазину зайшла достатньо молода жінка, яка, судячи по змінившимуся виразі її обличчя, знайшла саме те, що хотіла знайти. Одяг в неї був дещо подряпаний і руде кучеряве коротке волосся було розтріпачене в деяких місцях. Обличчя було в легкому слої сажі. Вона заговорила з задишкою:

— Заспокойтеся. Це моя провина, що я вам не допомогла. Зʼявилися деякі проблеми в школі, тому я трішки запізно прийшла. Але Ви не повинні були знати про школу Гоґвартс, поки я не прийду. — з ноткою звинувачування сказала молодиця. —Звідки ви про неї дізналися?

— Прочитали в листі.

— Але він в мене. Ось, для Зої Еверлін.

— Тату, слухай, а може нам не той лист прийшов? — з провиною сказала Зої. — Може він для когось іншого?

— Тільки не говори мені, що не прочитала кому лист адресовано. — не здивований уже нічним говорить тато.

— Кхе-кхе. Так ви книжки купляєте. — перериває полілог продавець.

— Так, вибачте, сер… — спокійно говорить «жіночка з Гоґвортсу», а потім звертається до Вільяма Еверлін. — Я оплачу Ваші книжки і все приладдя, а Ви навчіться справлятися з вашими емоціями, містер Еверлін. Я прийду до вас завтра і розкажу все про Гоґвортс. Якби не ваше письмо Альбусу Дамблдору, то я б точно не встигла до вас сьогодні приїхати. Тому ще раз вибачте.

***

—Що ж. Я Ситула Лофтхар. Я тільки нещодавно влаштувалася в школу на роботу, мені одразу дали завдання через зайнятість усіх інших працівників. Як бачите, багато людей в цьому навчальному році підуть до школи магії… Отож будемо знайомі. Все ще не розумію хто вам міг відправити листа, але потім розберемося…

— Хотілося б, — сказав остаточно змучений походом до магазинів тато.

Ситула, не звертаючи ніякої уваги на містера Еверлін, продовжує:

— На цій вулиці є дуже багато магазинів. Не пришвидшимо ходу — до вечора будемо тут. Книжки ми купили. Тепер наш шлях пролягає через «Лавку писемного приладдя». Потім ми підемо до «Магазину котлів», «Мантії на усі випадки життя», можемо зайти до «Чарівного звіринця», якщо ви бажаєте домашнього улюбленця у школі, також треба зайти у «Чарівне приладдя для розумників» за вагами, телескопом і кришталевими флакончиками, ну і, звичайно, до лавки Олівандера.

— А потім можемо зайти до «Чайного пакетика Рози Лі». Я так гадаю, що татові відпочинок не завадить, — докучливо говорить Зої.

— Ти швидко вчишся, Зої, — так само насмішкувато говорить Ситула. —Гадаю, в Гоґвортсі тобі сподобається. Я там теж вчилася, а тепер працюю. Але, поки що не успішно.

— В тебе все вийде, — підбадьорює Зої. —Ти вже молодець, що знайшла нас, хоча я не зрозуміла як.

—Магія, — загадково вимовляє Ситула.

—Тут все магія, доню, — мовить тато. — В мене від неї голова крутиться вже.

У період походу до магазинів Зої встигла надивитися на різноманітні чарівні приладдя для письма, розбити колбочку по дорозі в інший магазин, приміряти незліченну кількість мантій, а потім і чарівного одягу в «Твілфітті і Таттінгі», що виявився ну ду-уже дорогим. Тато з Ситулою обрали Зої дуже гарну сову, яку вона назвала Гедзбі. І ось настав час обрати головне для кожного мага — свою паличку.

***

Зайшовши до магазину, Зої нікого не побачила, лише помітила величезну кількість витягнутих коробочок на полицях. Тато запримітив тільки неохайність магазину, до якого вони зайшли.

— Доброго дня? Тут є хто-небудь? — мовить тато.

—Доброго, сер. Кому обираєте паличку, Вам чи дівчинці?

—Дівчинці. Мені, знаєте, це все поки що не треба. — не приховуючи свого кепського настрою говорить тато.

—Так, хм…Що ж вам підібрати. Може ця?

Зої взяла паличку і по команді містера Олівандера взмахнула нею у повітрі. Із палички вилетіла червона блискавка, що пробила наскрізь стелю в магазині.

— Видно, ця не підходить. Може ця?

Зої взмахнула цією паличкою, а паличка, не сильно бажаючи мати такого хазяїна, просто не спрацювала і вилетіла із рук Зої до своєї коробки.

— Може, нам вдасться з третьої спроби підібрати паличку. — усміхнувшись, говорить містер Олівандер.

Так з усіма завжди буває, але в Зої третя спроба була лиш десятою. Остання паличка засяяла гарним сріблясто-золотим світлом, осяявши Зої і ще декілька речей у лавці.

— Фух, ледве підібрали, — замучений, говорить містер Олівандер. —Ти не сумуй, маленька чарівнице, що лише з 10 спроби, в усіх буває. Головне, що твоя паличка тебе обрала. Це волосся єдинорога, 10 та 1/4 дюйма, деревина —акація, піддатлива, але не надто гнучка.

— Виабчте, а можете детальніше розказати про складові частини паличок? — з сяючими очами мовить Летті.

— Так, звісно, допитлива чарівнице. В моїх паличках основними елементами є серцева жила дракона, волосся єдинорога чи перо феніксу, хоча є ще багато різноманітних серцевин. Паличка з волоссям єдинорогу дуже вірна своєму хазяїну, з жилою дракона - дуже сильна, з пером феніксу - найрідкісніша та найсильніша, але у неї ще треба розкрити потенціал. Палички виготовляються з різної деревини —для точності візьму папірець з переліком: вʼязу, буку, ясену, явору, англійського, дубу, липи, клену, акації, глоду, бузини, виноградної лози, вишні, акації, грабу, грецького горіху, груші, ялини, ялиці, сосни, верби, каштану, кедру, кизилу, кипарису, червоного дерева, червоного дубу, лавру, модрини, вільхи, ліщини, осики, гостролисту, горобини, тернини, тису, тополі, чорного дерева, чорної ліщини та яблуні. Принаймні я користуюсь саме таким різновидом деревини і серцевини для паличок, тому що для мене вони — найкращі.