Розділ 7 “Без права вибору”

– Олесю, то ти мені поясниш, що відбувається? Ви разом чи ні? – Настя схрещує руки, і її очі блищать від цікавості.

Я вдихаю глибше, ніж потрібно, бо якщо зараз не зроблю паузу, почну кричати.

– Ні, Настю. Ми не разом. Ми ніколи не були разом. І, якщо чесно, після вчорашнього я взагалі не впевнена, що доживу до кінця тижня.

– Але ж ви цілувалися… – починає вона, і я піднімаю долоню, щоб зупинити цей потік.

– Те, що ми поцілувалися – його імпровізація. Райдена притиснули питаннями, він не знав, що відповісти, і вирішив, що найкращий вихід – вигадати кохання всього життя. Звісно ж, зі мною в головній ролі.

Настя завмирає. Я бачу, як у неї поступово змінюється вираз обличчя – від шоку до розчарування.

– Тобто… це все – просто піар?

– Так, – кажу коротко, сідаючи на стілець. – Ні романтики, ні великої історії. Просто спосіб відвернути увагу від скандалу.

Настя повільно опускається поруч.

– Ти жартуєш, – шепоче. – Я довгий час слухаю його пісні, плачу над ними, уявляю, який він чуттєвий, справжній…

– Ага, – бурмочу. – Це лише гарна картинка, подруго.

Вона дивиться на мене з таким виглядом, ніби щойно хтось зламав її підліткові мрії.

– То, виходить, він тебе навіть не кохає?

Я закочую очі.

– Настю, він мене вчора мало не довів до нервового зриву. Про яке кохання ти говориш?

Вона бере чашку, яку я поставила перед нею, робить ковток і важко зітхає.

– Це найгірша новина у моєму житті.

– Для мене – теж, – кажу. – Тільки різниця в тому, що тебе ніхто не знімає прихованими камерами, коли ти виходиш у магазин по хліб.

Настя сумно сміється.

– От халепа. Я ж навіть трошки тобі заздрила.

– Повір, після всього, що мене чекає, ти не захочеш мені заздрити.

Ми замовкаємо. Тиша нависає важка, мов туман. Настя дивиться у вікно, потім знову на мене:

– То що тепер?

– Тепер? – я роблю останній ковток кави й намагаюся усміхнутися. – Тепер мені треба подумати, що робити далі.

Настя підводиться, бере свою сумку, але перед тим кидає короткий погляд:

– Коли побачиш його – скажи, що я все одно залишаюся його фанаткою. Хоч і розчарованою.

Я тихо сміюся.

– Передам.

Вона йде, залишаючи за собою аромат кави й суміш жалю та істеричного здивування. А я залишаюся стояти посеред кухні, намагаючись зібрати думки докупи.

Цієї ночі я сплю, на диво, спокійно. Навіть не знаю, що на це повпливало: моє емоційне виснаження чи прийняття ситуації. 

Та коли їду на роботу і заходжу в офіс – одразу відчуваю, як на мене дивляться всі. І не просто дивляться – вгризаються очима. Здається, навіть кавомашина перестає шуміти, коли я проходжу повз.

Одна колега, Марта, вдає, що читає щось на телефоні, але я чітко бачу, як на екрані блимає відео з поцілунком. Інша, Світлана, наш бухгалтер, вдає, що шукає папери в шафі, хоча ніколи не робить цього о дев’ятій ранку. І всі – всі – шепочуться.

Я глибоко вдихаю, намагаючись не закотити очі, і прямую до кабінету Арсена. Краще вже відразу отримати вирок.

Він сидить за столом, спершись ліктями об поверхню, і виглядає так, ніби за ніч постарів на п’ять років.

– Заходь, – каже тихо. – Зачини двері.

Я слухняно виконую наказ. Арсен мовчить кілька секунд, потім проводить рукою по волоссю.

– Ну, вітаю, – каже з гіркою іронією. – Ти тепер найвідоміша асистентка країни.

– Дуже смішно, – бурмочу. – Ти хочеш мене звільнити?

– Звільнити? – він хмикає. – Якби все було так просто. Навпаки – тепер ти офіційно частина піар-кампанії.

– Пробач, що?

– Райден і Олександр уже все обговорили. Олександр хоче, щоб ви офіційно підтвердили стосунки, – каже Арсен. – На кілька тижнів, поки скандал не вщухне. Преса це проковтне, фанати розтануть, а потім ви мирно розійдетесь.

– Це якийсь жарт, – кажу нарешті. – Я не акторка, я просто працюю з ним!

– Саме тому, – відповідає Арсен. – Бо люди вірять таким, як ти. “Звичайна дівчина, яка підкорила серце зірки” – ідеальна історія для преси.

Я намагаюсь засміятись, але виходить нервовий видих.

– І скільки я маю грати в цю комедію?

– Кілька тижнів, максимум місяць, – каже він, дивлячись у монітор. – І не переживай. Райден уже пообіцяв, що не перетворить це на шоу.

– Так, бо йому можна вірити, – бурмочу.

Арсен нарешті піднімає очі.

– Олесю, я тебе розумію. Але якщо зараз ти відмовишся – контракт на альбом зависне, рекламні партнери втечуть, і весь відділ PR втратить роботу.