Частина 22

-Офігіти...-сказала Ксеня, вже вкотре за вечір.

Ну, а як їй ще реагувати, якщо мій молодший двоюрідний брат тепер житиме з нами?

Зараз Тимур, зрадістю зголосився піти по продукти. Тому вештається десь в кварталі, а якщо взяти до уваги що нормальний супермаркет знаходиться далеченько... 

То вже й Ксеня повернулась, і я встигла випити заспокійливе.

Нерви ж не залізні..!

-Скажи, краще як ваше побачення з Сергієм?-запитала, щоб змінити тему.

Дівчина зашарілась, і опустила очі.

Ну хоч у неї все добре! А то якщо й у неї якісь проблеми, то заспокійливе мені не допоможе.

 Краще зразу наплювати на свої принципи і випити трошки вина..

-Та... Все класно! Ми так круто погуляли.-вона заткнулась, і зиркнула на мене з-під лоба.- Кирил... Повертається через кілька днів, взагалі це мав бути сюрприз.. Але... Ти ж сама сказала. Тепер тобі всеодно.-зітхнула подруга.

-А де Бембі доречі?-роззирнулась Ксеня,і забігала очима по кімнаті.

-А, пішов з Тимуром гуляти. Якщо хоче тут жити, нехай хоч, якусь користь приносить.-зітхнула, дістаючи градусник.

Температури немає... Супер! 

От ще, б тільки кашель вилікувати. Взагалі буде життя-прекрасне!

Ага прекрасне...

-Пішли подивились, якусь твою романтичну комедію, а?-запитала я.

Мабуть від такого запитання в ступор впала і я.

Романтичну комедію?

Даянко, в тебе точно немає температури?

-В тебе точно немає температури?-повторила мій роздум подруга.

-Набагато краще, дивитися романтичну комедію, а ніж поїхати в інший кінець міста, до твого брата щоб він навчив мене їзди на мотоциклі хіба ні?-вигнула запитально брови я.

-А-а... Ну раз так, то ходімо дивитись.-посміхнулась подруга.

І взявши, з полиці трохи солодощі, та прихопивши ноутбук ми подалися в кімнату Ксені. Яка дійсно виглядала її.

На стінах та по периметру підлоги, була кольорова гірлянда. Дзеркала в кутку обклеєне фото. Кілька рослин, та штучні ліани.

-Це... Що? Шоколадний фонтан?-здивувалась, я помітивши на столі, геть маленький, але все ж фонтан!

Подруга,повернулась, та примружила очі.

-Так, це шоколадний фонтан, там ще полуниця в холодильнику є. В суботу Ілона приходила, дала тобі гостинців.

-Клас..

              --------------------------------------------------

Краще б я поїхала до брата Ксені...

Що вона знаходить в цих серіальчиках?

То вони, сваряться то миряться. А потім, уже плачуть бо в головної героїні якась, невиліковна хвороба...

-Жах!-видихнула я, докидаючи, ще добавку спагеттів.

Тимур вже давно повернувся, і вирішив розкрити нам свої кулінарні таланти!

-Знаєш,Тимурчику якщо, ти кожного дня будеш готувати таку смакоту, то можеш оселитися в моїй кімнаті, я заради такої смакоти готова на дивані місяць або ж два поспати!-поділилась Ксеня.

Тимур посміхнувся, та домивши посуд, всівся за крсло поруч з нами.

-Слухай, Тимурчику, а я прямо заздрю твоїй майбутній дівчині... Ти ще й посуд помив! Або ж ти підлещуєшся, або ти просто хлопець мрії!-позіхнула я.

-Гаразд, буде вам і сніданок, і обід і вечеря! А то я так бачу, ви харчуєтесь лише доставкою..

-Ти зараз говориш, прямо як моя бабця.-засміялась Ксеня.

-Мм, доречі у вас тут є десь поблизу бібліотека.?

Я аж вдавилася. Закашлявшись, знайшла воду, та випивши майже пів склянки, зиркнула на Тимура.

Хлопець засміявся.

-Та я ж жартую, сістер! Жартую! Готувати я може й умію, але замість бібліотеки, я краще в тренажерку піду. Проти книг нічого немаю!-підняв він руки.

Розділ, короткий останнім часом не встигаю багато писати, так як скоро вийде новинка.

Дякую, за зірочки та підписки 

💓💓💓