Частина 20

Бембі, солодко спав прилаштувавлись у мене під боком. А я захоплено дивилася серіал про вампірів. Я трохи прихворіла, тому залишилась вдома, їсти супчик та пиріжки, які мені передавала Іра. І дивитися серіали в обнімку з Бембі, та сиропами, таблетками і серветками...

 З Кирилом ми часом переписувались. А ось хлопця я досі не знайшла. Надоїло мені це все...

 Краще, буду гроші заробляти ніж в кохання вірити, та пробувати своє перше забути... Це корисніше буде! 

Кожного вечора ми збираємося, нашою невеликою компанією, у нас в квартирі замовляємо їжу та насолоджуємось. Життя йде звичним ходом! Бембі навчився кільком командам. Я здала заліки . Через тиждень зима. А новорічного настрою досі немає.... Ялинка вже стоїть в коридорі, а іграшки у коробці під моїми дверима. Новин про сімейство Мушкевич я не отримувала. А брат Ксені, зрадістю навчить мене кататись на мотоциклі.... Може відкрию собі права, та куплю байк? Хм... Теж як варіант! 

У двері хтось постукав. Та перервав мої думки про адреналін та шалену швидкість...

Взувши тапочки, та накинувши халат, разом з Бембі що, попрямував за мною ми рушили до дверей. 

Подивившись у вічко завмерла у подиві. Ну, нічого... Собі.. 

Бембі гучно заскаволів та загавкав. А я злякавшись, стала на плитку і послизнулась на фіолетовій куртці Ксені,яка геть невчасно впала на підлогу. І ойкнувши ,вчепилась в шафу, щоб не навернутись.

Постояла хвилину. Заспокоїлась. Але стук у двері, продовжувався,та не змовкав.

Ну от, що за напасть?. Відвівши песика у іншу кімнату, заради його ж блага. Навшпиньки, підкралася до дверей.

Глибоко видихнула. Та відчинила двері. 

-Що тобі потрібно?-просичала я.

-Ну здрастуй..-посміхнувся, брюнет. Виблискуючи карими очима.

Змінився... Вищим став... Але ось тут, що він забув?

-Запитую, ще раз... Що тобі треба?-видихнула, спершись об одвірок.

-А де ж привітання сестричко?-Шарики, тортик? Вигуки, "Як, я рада тебе бачити?". Мм? Чи про родича вже забула? Зачіску змінила... Батько там тужить, за тобою... Думала,я тебе не знайду?-насміхався він.

Не те, щоб думала... Я була впевнена! Що йому буде просто лінь, мене шукати... Принаймі до тих пір... Доки він знову кудись не влізе... 

А щоб його...

-Повторю, ще раз... Для розумово відсталих. Що, ти тут забув? 

Почесавши підборіддя, хлопець випрямився, і заметушився.

-Та чого, ти? Даянко! Я ж провідати прийшов!-посміхнувся, як ні в чому не бувало.

Мг, звісно! Провідати... Проїхавши майже 300 км? А ще витративши час на те щоб мене знайти? Важко віриться... Точніше. Геть не віриться!.

Вдихнувши, потяглась до ручки, та майже зачинила двері, перед носом родича... Та вдало виставлена нога, зламала надії.

-Гаразд, Даяно! У мене проблеми... Серйозні проблеми!-відчинивши двері, пояснив Тимур.

Як все таки, давно я не згадувала його імені....

 Тимур Косач... Мій бісовий двоюрідний брат...

Де ж тебе чорти носили? Що ти вирішив до мене за допомогою йти? Щей серйозні проблеми? 

Клас... 

От наче знала... Наче знала! Що, родичі у мене геть причмелені... Але все ж, родичі! Чому б не допомогти? От, один раз допомогла... 

Тепер знову допомагати? 

Ну, але ж я людина добра? Вислухаю... А потім, усе! Хай йде на всі чотири сторони! 

У мене тут нове життя! Університет, друзі! Бембі! Та пошук хлопця, врешті решт! І впускати, у своє теперішнє життя. Тіней з минулого, геть бажання немає...

Дуже попрошу поставити зірочку !!! Щоб я розуміла що книга цікава для вас , і старалася придумати цікавий сюжет!!💓