Частина 18

За кілька тижнів до фіктивної смерті.... Даяна змогла вибратись на закриту вечірку з Ксенею, допоки батько був відсутній на роботі..)

-Дівчата може будете коктельчик?-запропонував симпатичний бармен.

-Я не п'ю.-вздихнула Даяна.-А що це за тип?-запитала я вказавши рукою на світлого хлопця в фіолетовій футболці, що сідав до кожної дівчини та пропонував коктель, мутний він якийсь...

Бармен відповісти не встиг. Зник за барною стійкою, а Ксеня щойно вибігши з танцполу, усілася та переводила дихання.

-Веселись Даянко!!!-прокричала вона, перекрикуючи гучні баси.-Це твої останні тижні життя!!! Юху-у-у-у....

Якби я не пила, вона наврядчи так напивалась. Та знаючи мої принципи, подруга могла розслаблятися, а я тим часом за нею спостерігала.

-Може коктельчику?-сівши за наш столик запропонував той самий мутний тип.

Я насторожилась, та зиркнула на Ксеню, що зрадістю замахала головою. Коли хлопець пішов до бару. Я розвернула голову до подруги.

-Коктель не пий!-шикнула я на неї.

Вона щиро здивувалась.

-Даяно... Мене ж пригощають. А відмовлятись якось не дуже... Хочеться.

-Йди на танцпол.... А краще охорону поклич! Через п'ять хвилин, щоб тут була охорона!-проінструктувала я.

-Це ще чого? Даянко... Нас просто хочуть пригостити...

-Наркотою, яка стирчить з кишені нас теж хочуть пригостити?-запитала я,здивовано. На відмінну від Ксені я побачила її і ще поки була холодно тверезою. Взагалі ніколи не напиваюсь...

Дівчина здивувалась, а тоді швидко втекла за охороною, кинувши погляд, на телефон.

-Так ось я Марк!- А де ж твоя чарівна подружка втекла?-запитав він, підставивши коктель з напоєм все блище.

Я торкнулася рукою волосся, та усміхнулась.

-У неї немовля вдома з чоловіком залишилось...

Хлопця перекосило, а тоді він підморгнув мені. 

-Може по-коктельчику? Раз подруги нема. То нам більше дістанеться!

-А чому льоду у стакані немає?-награно здивувалась я. Втілюючи у дію план..

Хлопець побліднів, як скатертина. А тоді закусив щоку. Відвівши погляд.

Значить я не помилилась, наркотики у цьому стакані...

-Я на секунду, попрошу щоб мені добавили льоду!-посміхнулась я, та повернувшись, наче випадково, зачепила хлопця рукою,він швидко підвівся та вже збирався забрати стакан.

-Та чого ж ти? Я ж просто льоду попросити! Нікуди я не втечу! Такий красень! Лід допоможе, остудитись! Бо згорю від твоєї вроди!-посміхнулась я провівши рукою по його плечах, та підморгнувши. Хлопець розслабився, та сівши на крісло,посміхнувся. А коли я обернулась, вдарив мене по ягодниці.

Прикусивши язика, я прошипіла... І змусила себе заспокоїтись. Тримайся Даяно! Тримайся. Навіть не думай обертатись. Відйшовши на кілька кроків, почула від Марка.

-Скоріше, крихітко! Бо згоріти зараз можу я!-засміявся він.

Я повернулась та усміхнувшись, поправила зону декольте, . Наче я чекаю на продовження.... Ха звісно.! Звісно чекаю! Коли його посадять за наркотики... Невпевнена, що тут є камери... Але ще трохи і підійде охорона, а до цього я щось придумаю... Удар, мене пригеічив. Крихітко? Серйозно? Зараз в менее виникло страшенне балання потрапити на побачення з туалетом.

Підійшовши до бармена, попросила безалкогольний напій, та простеживши за кожним його рухом взяла коктель, який повністю скидався на подарований Марком. Бармен.... Ох майстер своєї роботи! Викинувши, коктель з наркотою. Я натягнула посмішку. Та пішла походкою від бедра до хлопця, попиваючи свій безалкогольний напій.

Та я прямо акторка! Яку не заслужив оскар! Якщо звідси, вийде журі на червоній доріжці та принесуть мені грамоту за найкращу роль. Я навіть не здивуюсь.

Випивши коктель, я старалась вдавати з себе п'яну. Та якомога більше незначними рухами, розковувати себе. 

Хлопець лукаво посміхнувшись,поклав долоню на моє коліно, та швидко підняв її вверх, дійшовши краю тканини.

Саме час! Подумала я. Та пожалілась на високі каблуки. 

-Марку-усику! Знімки мені будь ласо-очка каблуки, та віднеси на руках у ВІП зону. А?-спитала я провівши рукою по плечах хлопця.

Він видно вирішив, усе жертва готова, та широко посміхнувшись прийнявся знімати з мене каблук.

Музика здається сповільнилась, час завмер, а моє серце калатало як, шалене. Ще мить і мій гострий каблук, запросто влучив у ніс хлопцю. Він упав та вхопився за нього, завивши. З кишені випав напів порожній пакет з порошком. А цівки крові сповзали по його носу.

Я швидко піднявшись, обтрустла плаття. Та побажала чим скоріш дістатися будинку, та потрапити під луш. Змити ці огидні дотики!. Бармен підсокчив, та вже стояв над хлопцем, охорона теж примчалась. Та обіцяла відплатити моральну компенсацію.

Ха... Здається моральну компенсацію тут варто платити не мені. А дівчатам які прийняли його коктель... Ми з Ксенею вийшли з клубу через кілька годин. Обом пригода запам'яталась на довго. І ми вже не вперше впевнились, що хлопці козли, а мій акторський талант на висоті. А і ще те. Що якою б п'яною Ксеня не була. Та в скільки не тих дверей вона б не заходила, вона все одно дістанеться до дверей охорони...