Частина 15

-Ну ви й круті!-поплескала Іра 

-Це з нашого університету?-запитала Ксеня 

-Ага.-махнула Ілона.-Другокурсниці здається.

-Блін, о це вони звісно дають... Я таких погроз, ще ніколи не чула.-засміялась Ксеня

-Даяно, з тобою все нормально? Ти якась бліда..-помітила Ілона.

Окинувши дівчата поглядом я вимушено посміхнулась.

-Так все добре, не переймайтесь.

Насправді я почувалася ще гірше, голова боліла, а тіло було наче з цукру. Ще трохи і розтану.

-У нас сьогодні пари до якої?-запитала Ксеня 

-Злається до четвертої.-підказала Іра 

-Слухайте то пішли в кіно?-запропонувала подруга.

-Давайте на детектив?

-А може на мелодраму?

-Комедію?

-Мультик?

-Фільм жахів?-запропонувала я, припинивши їх поток варіантів. Всі вмить подивилися на мене , а тоді заперечно похитала головою.

-Тоді на комедію?-запитала Іра, отримавши від нас схвальні відгуки, дівчина зайшла в додаток та замовила квитки.

-Тоді до речі дуже йде каре, Даянко.-сказала Ілона, дожовуючи еклер.

-І ти дійсно якась бліда сьогодні... Ти не захворіла? Може перенесемо кіно на інший день?-запропонувала Іра 

-Та ні, зі мною все нормально... Просто тут дуже жарко. Та й усе, сьогодні у нас кіно! Не можна хворіти.-засміялась я

                     -------------------------------------

-Слухай, Даяно з тобою точно все добре?-вже вкотре запитала мене Ксеня в аудиторії.

-Так зі мною все добре...-протяжно сказала .-Я відійду...

-Ти куди?-вхопилась вона за мою руку.-Я з тобою.!

-Ксеню дуже дякую, але допоможи краще Ірі, вона зараз розірветься.-кинувши погляд на дівчину сказала я. 

Іра тим часом розривалась між одногрупниками та старалась пояснити їм тему рефератів та проектів. Які декілька хвилин тому роздав викладач. 

Вийшовши з аудиторії, я протяжно видихнула.

Щось мені дійсно сьогодні недобре... Дивившись під ноги, щоб не заплутатись на каблуках,я врізалась в когось та навіть не помітила. Піднявши голову, побачила Кирила.

-Куди ти так летиш? Прямо блискавка якась...-видихнув хлопець.

Окинувши його поглядом,оминула його та рушила далі коридором.

-Та зачекай ти, Блискавко!-скрикнув хлопець, та вже за мить опинився біля мене, міцно вхопившись за лікоть.

-Що таке?-мляво спитала я 

Підійшовши блище, він задумливо на мене зиркнув,піднявши моє підборіддя вгледівся в очі.

-Щось з тобою не так... Ти б не дозволила мені стояти так близько. Чого ти така бліда?

-Може я з народження бліда? Слухай Корнішов відстань...-попрохала я.-Дай пройти, чого причепився, як реп'ях? 

-Пішли но до медсестри...-взявши за руку,сказав Кирил та потягнув в сторону сходів.

Коли ми дійшли до сходів,я міцно вчепившись за перила не зрушила з місця. На нас поглядали, студенти та деякі викладачі... Та схоже до нас їм не було діла.

Повернувши до мене обличчя, хлопець нахмурив брови,та підібгавши губи замовк,щось прошепотів.

-Даяно... Або ти зараз йдеш до медсестри на свої двох ногах, або я зараз перекину тебе через плече і ми не до медсестри, а прямо в лікарню поїдемо ти почула мене?-розлючено запитав він.

Чомусь я точно знала, він не жартує... Перекине і в лікарню повезе це точно. Похнюпившись, почала спускатись з ним по сходах. Сил на супротив або суперечки геть не мала. Та чим це допоможе?

Я врізалась в його міцну та широку спину, коли він різко зупинився. Потім розвернувшись до мене Кирил приклав руку до моєї голови.

-Та ти вся гориш...-стурбовано сказав він.

-Це комплімент? Ти записався на курси флірту? Якщо так, то це рівень дитячого садочку.-позіхнула я.

-Я серйозно, Даяно. Ти чого в такому стані припхалася в університет? Я ж взагалі просив тут не з'являтися! Боже, за що, мені така кара?-підійнявши голову, вгору прошепотів він.

-Слухай, чого ти так переживаєш? Я ніби нормально почуваюсь...-сказала я 

Насправді мене було, ще гірше але йому це знати не обов'язково... Яка йому взагалі різниця? Ще чого... Він мене ненавидіти має, а не ходити зі мною та шукати медсестру бо, я бачте горю...

-Замовкни, Даяно ! Я тут тобі допомогти намагаюсь. Чого ти така колюча?-запитав він.

-Слухай Кириле, дякую за розмову і таке інше. Але далі я сама. Сама піду до медсестри, сама лікуватимуть якщо що, сама все зроблю.... А ти взагалі мене ненавидіти мусиш! І я тебе також... І я..

Перед очима, все пливло,затріпотівши віями, повіки закрилися, а важкість , що була в усьому тілі повільно розтікалася далі. Договорити я не змогла ,упала в теплі обійми. Без найменшого уявлення, що буде далі...

Дуже попрошу поставити зірочку !!! Щоб я розуміла що книга цікава для вас , і старалася придумати цікавий сюжет!!💓