Частина 13

Впевнена в цю хвилину моє обличчя оцінили б на стендапі. Очі які вилітають з орбіт, брови зігнуті, а щелепа відвисла. Дійсно! Що я йому пояснювати маю? Нехай він пояснює. Що він робить злий як чорт у моїй квартирі, в одинадцятій ночі?

-Слухай, ти що влаштувався на курси коміків? Якщо чесно це геть не смішно..-пробурчала я закриваючи за ним двері.

Склавши руки я запитально вигнула брову і нарешті запитала .

-Що ти тут забув в одинадцятій ночі?

-Даяно... Що ти робила?-запитав хлопець підійшовши ближче.

На мить я навіть розгубилась. Доволі класні парфуми... От зараз мене почало мучити питання... Якого біса чоловічі парфуми тримаються так довго? Жіночі ледь дві години протримаються...

Гучний голос повернув мене з роздумів і я подивившись в зелені очі хлопця , відступила назад.

-Я-я? Яка тобі різниця? Ти й так мені цілий вечір дзвонив... Дістав вже! Домовлялися ж не спілкуватись! Ти мене не знаєш я тебе теж... Давай вже говори! Мене ще, в кухні суші чекають..-глибоко вдихнувши , уявила смачнючий норі з сиром завернутий в рис та зверху з лососем... Мм.... Кайф..

Руки Кирила опинилися на моїх плечах , а я неочікувано здригнулась. Дотик холодних пальців до моїх теплих плечей створював великий контраст.

-Даяно... Як ти взагалі додумалась? Я значить цілий вечір телефоную! Дізнаюсь інформацію!Попереджаю про небезпеку! А вона стоїть тут в цих дурних тапках! Та збирається їсти суші? Серйозно?

Подивившись вниз зачепилась поглядом за тапочки... Нічого вони не дурні! Красиві,сині з білими крапочками... Стоп? Небезпека.

Відійшовши на кілька кроків, я вдавилася спиною в стіну, та зробила декілька глибоких вдихів. Закусивши губу подивилася на Кирила,що стояв напроти дивився на мене своїми зеленющими очима і зчитував емоції на обличчі. Ну от чого мені не дісталися зелені очі? От Боженько дивися! Кирило вони дуже-е-е сильно підходять! А мені не можна було таких обрати? Хоча гаразд мої сірі мене цілком влаштовують...

Сковтнувши нарешті запитала.

-Яка небезпека? Ти про що?

-Про твого коханого нареченого! Який завтра буде вести в нас лекцію! Доречі швидко ж він тобі заміну знайшов... У нього наречена з'явилась... Лара Рибкіна...

Незнаю як так, але мої очі схоже за все сьогодні не мають меж! Знову розширившись я здавлено запитала.

-Лара...? Рибкіна? Моя кузена?.-страх і нерозуміння одразу ж змінилися люттю та злістю. Рибкіна значить? Ні нареченого я не ревнувала. Нічого подібного. Я й сама не хотіла за нього заміж ну через це й втекла. Але Рибкіна? Та батько не промах. Значить рідна донечка померла. Але замість того щоб її оплакувати він тільки підставив Олегу партію у ролі вигідної дружини. Тобто? Підсумуємо ситуацію! Я для нього померла... Для нього це напевно і накраще. Він щоб не втрачати зв'язок з вигідним партнером. Що зробив? Вірно! Він просто поміняв мене на якусь Лару?. Ні я звісно щаслива, і таке інше. Але це трохи...Дуже сильно! Зачепило моє самолюбство!. Пройшло лише два дні , а батько вже забув про мене і навіть встиг видати кузену заміж... Клас! Прямо сімейка Адамс...

Дуже попрошу поставити зірочку !!! Щоб я розуміла що книга цікава для вас , і старалася придумати цікавий сюжет!!💓