Частина 9

Пирхнувши від обурення я надіслала йому не дуже милі стікери , та заблокувала його номер . Повернувшись до "очікуваних гостей "сказала: 

-Слухайте, якщо ви вже прийшли сюди... То може давайте відсвяткуємо і познайомимося тут? Для чого їхати кудись на вечірку?- запитала вигнувши брову.

Декілька пар очей кинули погляд на мене . Ірина схвально захитала головою відсовуючитсь подалі від Ігоря, Ксеня примружила очі та постукала наманікюреним зеленим пальцем по столі . Вона так завжди робила коли щось обдумувала. Кирил кинув на мене здивований погляд, та похитав заперечно головою. Ден та Ілона переглянулись . А потім почалась якась Санта-Барбара. Хтось кричав , хтось вигукував, а Корнішов перекрикуючи всіх запротестув , та забажав йти на вечірку.

Перекрикуючи їх всіх я сказала:

-Стоп,стоп, я не хочу змінювати ваших планів! Якщо хочете залишайтесь , якщо хочете йдіть, але я не горю бажанням йти зараз на вечірку , пробачте...

-Слухайте, ну на вечірку ми ще встигнемо піти!- сказав Сергій .

-А коли ми ще зможемо посидіти в компанії таких чудових дам?-підтримуючи друга сказав Ігор 

Ден та Ілона також погодились з варіантом посидіти за чашечкою чаю. 

А от Кирил поскрипуючи зубами запротестував.

-Слухайте, сьогодні така класна вечірка намітилась! Танці ,випивка ,друзі... Чого нам тут сидіти ?? 

Посміхнувшись краєчком губ я повернувшись до нього сказала :

-Тоді йди! Цілую в плечі і до зустрічі!

Здивовані погляди упрямились на нас.

-Слухайте... Ви часом не знайомі? Бо поводитесь дивно...-сказав Ден 

-Ми? Звісно знайомі ! Чи ви не пам'ятаєте? Я вам розповідав про фанатку , яка мені записки пересилає. Вгадайте хто ж ця фанатка?-пирхнуши сказав Кирил 

Хтось охгув , хтось ахнув . А я не стримавшись засміялась в весь голос...

-Боже....Тебе? Фанатка...?-знову залившись сміхом я не могла зупинитись... Трохи заспокоївшись виплюнула. - Я була б рада тебе не знати . Можеш не вірити але ти не мого поля , ягода... Щоб ? Я? Записки слала? -знову засміялась 

-Ну, а хіба все було не так? Чи можливо це ти влипла в ту історію з моєю сестрою? Ти- моя фанатка чи не так?-запитав холодним тоном 

Мій сміх припинився... Я? Його фанатка? Його? Та я краще з Ксенею подивлюся сльозливий серіал на дві години . А для мене це гірше апокаліпсису..

-Я - не твоя фанатка! І сестру твою я не знаю. Я тебе сьогодні вперше бачу.-пирхнула обурено 

Змірявши мене поглядом хлопець вже б продовжив нашу суперечку , але Ілона помітивши чималу напругу замахала руками та перевела розмову в інше русло.

-Слухайте , а ви тут вдвох живете?

-Так..-підтвердила Ксеня 

-І давно?-запитав Кирил 

На мить я замешкалась... Допитується. Як якийсь бридкий надоїдливий комар! Дійсно... Комар п'є кров. А він мої нерви та душу. Обіцяю. Колись вб'ю цього йолопа... 

І це не дивлячись на те що я врятувала його сестру! Так його сестра мені дуже подобається. Мила приємна дівчина , в той самий час наче сірник , який не затушиш водою . Коли розпалиш доведеться чекати мирного затихнення. З цією дівчиною я спілкувалася з підліткових років . Вона молодша за мене всього на два роки. Бачились ми не часто. Але коли зустрічались, то знали про що можна поговорити. Кріс... Ну так вона просила себе називати, наче форфорова лялька. Не встигнеш озирнутися , вона зі своїми темно-золотим довгим волоссям, та проймаючими синіми очима, розіб'ється , побившись в друзки... На вечірці , я майже... Майже не стала свідком такого розбиття. Я її врятувала. Привезла до Кирила додому. А він... Що він? Йолоп,телепень,ідіот... Можу перелічувати до кінця дня. Він подзвонив моєму батькові... Я просила його цього не робити. Він не слухав , подзвонив. Не запитав, не попросив . А віддав з рук в руки . Здається найріднішій людині - батькові. Помилився, через те , що я врятувала невинність Христини , знатно отримала. От і роби після цього добро!... Кріс майже нічого, не пам'ятає... Але безмежно вдячна. Це я знаю точно. В той вечір я отримала струс мозку , ледь не вбила людину. Хоча краще б вбила , він не вартий на життя... Часом мене мучать панічні атаки. А і я декілька місяців сиділа на домашньому арешті... Навіть Ксені заборонили приходити...

-Так ми сусіди..-з явним здивуванням сказав Сергій.

-Тобто?-спитала я 

-Я живу на декілька поверхів вище,приходьте на горнятко кави.

-Слухайте! Ви ж прийшли... Ну що ми за господині Даяно? Ні чаю, ні торту! Навіть печива не запропонували.-замішкалась Ксеня 

-А-а..? Торту?-запитала здивовано 

-Ми купили , в тебе день народження! А ми ж пустими руками... Це не діло!-сказала Ілона 

-Хто який чай любить?-запитала Ксеня ставши біля верхньої полички...

Дивно, було сидіти ось так в компанії, майже незнайомих людей, говорити розповідати історії , слухати та будувати плани. Було так тепло... Тепле горнятко зеленого чаю з лимоном, шоколадний торт з карамеллю. Який доречі купили в пекарні за рогом... Кажуть там смачні рогалики та пончики...

Дуже попрошу поставити зірочку !!! Щоб я розуміла що книга цікава для вас , і старалася придумати цікавий сюжет!!💓