Частина 6

Ставши біля вікна ми обговорювали першу пару. 

Та потім Ірина подивилася за наші спини та  пригнічено вхдихнула.

-Ілоно , твій Денчик без тебе й хвилини не винесе. Он іде ... Ромео недороблений..

-Доречі не сам.-підмигнувши Ксені , радісна Ілона побігла в обійми хлопця. 

До нас дійсно направлялися хлопці . Шанет з голубими очима , Ден -хлопець Ілони ...

І два блондини , що переговорювались між собою 

-І як вам перший курс , дівчатка?-запитав один з них підійшовши 

-Було краще поки ти не підійшов , Ігоре..-прошипіла Іра стрільнувши по ньому очима .

Хлопець театрально вздихнув і переключив свою увагу на нас з Ксенею .

Мило посміхнувшись подруга відрекомендувалась . 

-А це , Даяна- сказала Ксеня показавши на мене 

-Даяна..Цікаве ім'я.. Доречі ви ж чули? Ні? Донька відомого бізнесмена . Даяна Мушкевич померла. Кажуть вона була в клубі під час пожежі.. Згоріла заживо.-сказав Ігор 

Закусивши губу , я нервово оглянулась по коридорі. Скрізь стояла тиша. Як мені поводиться коли вони обговорюють тут мою смерть?

-А що , це за Даяна? Ніколи не чула-запитала я піднявши очі 

-Я толком про неї нічого і не знаю ... Якась донечка , яка купається в грошах свого батька. Стандартна мажорка. Хоча кажуть в неї мама померла в ранньому віці. Ну... Вроді Кирил з нею знайомий , він розказував нам щось про неї , пам'ятаєш Сергію?-запитав хлопець , іншого блондина .

Сергій блондин з карими очима зараз переговорювався з Ксенею , повернувшись до Ігоря кивнув і знову заглубився в розмову.

-Що за Кирил?-запитала я .

В думках зважувала всі імена батькових конкурентів та партнерів . Нікого... З іменем Кирилл незнаю..

Позіхнувши хлопець сперся на стіну , та почав 

-Ну думаю про Кирила ти хочаби десь чула ... Як не в соціальних мережах так хочаби в нашому універі. А якщо не чула.. . То я здивований! Кирило  капітан нашої баскетбольної команди. Кирил Корнішов... О , а ось і Кирильчик! .

Та ну ні.. Збіг правда ж? Це ж не може бути Корнішов? Саме той Корнішов ? Та ну ? Життя з мене знущається? 

Покрутившись , я подивилася в сторону дверей звідки виходив юнак... Брюнет , високий дужий ... З баскетбольним м'ячем у руці. Очі ... Зелені.. Зелені очі , що дивляться прямо в мою душу... Знову...

Нервово ковтнувши , я випрямилась , і забігала очима по коридору шукаючи виходу..

Ігор тим часом підійшов до свого товариша і поклавши руку на його плече , похвалив подачу на сьогоднішньому тренуванні.

-Доречі Кирил пам'ятаєш ти нам розповідав щось про Даяну Мушкевич?-запитав Ігор 

Хлопець саме спостерігав за мною і не розриваючи зорового контакту сказав :

-Звісно.. . Там була мутна історія з цією Даяною і моєю сестрою... Декілька років тому.

-Прикинь! У нашому універі тепер є Даяна!-Звісно не Мушкевич! Доречі Даяно , яке твоє прізвище?-запитав Ігор 

Я не чула його питання. Нервово бігала очима по коридору і молилася щоб, Кирил мене не впізнав... А якщо впізнає щоб нічого не сказав.. . Або куди мені тікати в разі розсекречення... Мені було геть не до питання з прізвищем..

-Даяно-о-о!!-штурхнула мене Ксеня ліктем 

-А? Прізвище? Гушак.. Даяна Гушак..-сказала я.

-І звідки ж ви з Ксенею? З цього міста?-запитав Кирил ,примруживши очі

-А ні ми взагалі то переї..-Ксеня не встигла закінчити , бо я наступивши на її ногу черевиком продовжила . Звісно ж вона скаже що ми переїхали з іншого міста! А мені це не потрібно... Кирило не дурний здогадається... І чому я не додумалась змінити ім'я? Можливо потрібно було перефарбувати в блонд? Було б менше підозр.. 

-Ми з цього міста!-закінчила я , та посміхнувшись до Ксені наступила брови .

Округливши очі Ксеня здавлено ойкнула і скоріш за все до неї дійшло , що не варто тут всім розповідати звідки ми.. Бо вона в підтвердження моїх слів схвально захитала головою. О потім її очі спалахнули азартним вогником .

-Слухайте ! Сьогодні в Даянки день народження! Може зустрінемось в кафе?-запитала вона повернувшись до дівчат .

В думках я проклинала Ксеню... В думках я її вже відчитувала . В думках я нервово ляснула себе по лобі та застогнала від її "дотепності"... 

Дівчата здивовано на мене покосилася і прийнялися запитувати -"Чому ж ти мовчала?" .

Ці запитання перервав голос Ігоря 

-Слухайте так приходьте сьогодні на вечірку! Адресу я вам скину . В сьомій годині вечора. Відсвяткуєте ! Даяно тобі скільки виповнюється? Вісімнадцять вже є?-запитав він

-Сьогодні дев'ятнадцять..-мляво сказала я 

Уловивши мій настрій Ден нервово засміявся.

-Ох вітаю! Тепер ти на рік ближче до пенсії! -сказав він 

-Клас!-саркастично сказала я 

-І справді чому ти мовчала?-запитав Сергій 

Скривившись сказала :

-Не люблю своє день народження...

Дуже попрошу поставити зірочку !!! Щоб я розуміла що книга цікава для вас , і старалася придумати цікавий сюжет!!💓