Частина 4

-А..Ти розповідала , що твій брат займається гонками-почала я здалеку

Подруга нахмурившись кивнула,а потім різко повернувшись до мене заперечно захитала головою.В її очах читався страх

-Навіть не думай!Даяно ти мене чуєш?-запитала вона

Ксеня злякалася не на жарт.Вона розуміла ,що Даяна потребує емоцій.По життю вона була рухлива,і скрізь шукала пригод до цього її характер стримували дім і батько. А тепер їй ніщо не завадить.Пройшли вони до машини в тиші . Жили в елітному районі тому ліфт допоміг пошвидше дістатися .

Сівши в машину  я провернула ключ та нажала на газ.І ледь не впечаталься в Білу  Х7 БМВ,яка проїхала повз нас .

-Споримо цей дурень купив права?-запитала я Ксеню

-Навіть спорити не буду..-пропищала подруга явно злякавшись.

-Ти чому не пристибнулася?-запитала я нахмуривши брови

-Я вже зрозуміла свою помилку-сказала вона. І миттєво защепила пасок.

Їхали ми хвилин десять і говорили . Ще зранку Ксеня подарувала мені парфуми і чемоданчик з косметикою,привітала і одразу ж вибачилася бо знала , що я не люблю свого дня народження.

-Слухай ну давай запросимо одногрупників у кафе?-запитала вона мене напевно в сотий раз.

-Ксенююю...-завила я 

-Тоді ввечері ти змушена будеш дивитися зі мною Титанік!-Або так або ніяк-промовила вона і пожала плечима

Я покачала головою і промовила

-То в яке кафе підемо?

Ксеня переможно всміхнулася і продовжила балакати про красенів-баскетболістів з якими вона охоче бажає познайомитись.

-Ти невиправна..-посміхнулась я

-Ні дійсно! Даяно!Ти уяви блондини або брюнети.Високі!Дужі!Спортивні!-протяжно вздихнувши вона кинула погляд на мене

-Слухай..А давай парі?-запитала вона

Я вигнула брову

-Парі? Хмм. Ну і вчому ж суть нашого парі?-запитала зробивши акцент на останньому слові

-Нууу.Нічого особливого-сказала примруживши очі.

Я відкинула голову на спинку крісла і чортихнулася.Коли Ксеня робить такий трюк з очима..Потрібно тікати!!! Вона придумала щось таке-е-е що, потім соромно буде  навіть згадувати .

-Слухай може не треба?-запитала я

-А коли це ти відмовлялася?-запитала подруга

Я закотила очі. От бісова маніпуляторша!Знає що я весь час за любий кіпіш !.

-Гаразд! Значить слухай!Якщо сьогодні якийсь баскетболіст запросить мене на побачення.То виграю я !І ти..Хм.Обіймеш десятьох прохожих людей в універі!-захихотіла вона.

-А якщо тебе ніхто нікуди не запросить?-запитала я 

-Тоді я тиждень буду одягати усе що ти мені підбереш-сказала вона

Я присвиснула 

-Ого які жерви!-здивовано покосившись на неї я запитала -Тебе точно не підмінили прибульці?

-Ха-ха-ха-нотки сарказму прозвучали в її голосі

-Знаєш мені буде легше одягати все ,що підбереш мені ти ,ані ж те ,що тобі доведеться обійняти .Увага!Десятьох людей.-посміхнулась дівчина

Ксеня знала Даяну як облуплену.Вона розуміла , подрузі буде важко виконати це завдання. І це не тому ,що вона соромиться! Ні справа геть в іншому. Її бісить коли її торкаються навіть випадково.Ненавидить дотики та обійми. Причину такої поведінки Ксеня розуміла. І хотіла допомогти Даянці , хотіла щоб вона полюбила такі ласки. Можливо з першого погляду вона видавалася стервою . Але її характер був геть інший.Вибуховий,наче соус солодкий-чилі. Тільки протилежний виглядає вона холоднокровною , але всередині вона маленька дівчинка якій невистачає емоцій і любові.Ксеню не сильно цікавили баскетболісти , але інакше подруга б нізащо не погодилась на авнтюру когось обійняти.Навіть з Ксенею вона трималася часом осторонь.

Припаркувавшись вони вийшли з машини,і в око одразу жж впала біла БМВ яку вони бачили біля дому.

Переглянувшись подруги пішли далі.Університет гарний,на шість поверхів.Ззаду гуртожиток,біля нього парк з красивими алейками,А неділеко затишне кафе.

-То куди нам йти зараз ?-запитала я

Ксеня подивилася скрізь і пожала плечима.

-Так окей.Ми перший курс.Факультет економіки і управління..Ми знаходимося на першому поверсі у величезному університеті . В шість поверхів без ліфту .І незнаємо куди йти?!-запитала я зарившись рукою у волосся.

-Блін. Даяно! Потрібно бути оптимістом! І у всьому шукати плюси..Наприклад..-подруга забігала очима по коридору,і її очі спалахнули коли вона побачила автомат з напоями

Зловивши мене за руку вона потягла мене до джерела кофеїну та чаю..

Кинула кошти підставила стакан,обрала каву і затупавши ногою в очікувані дістала пластиковий стаканчик.Вдихнула аромат , і зробила ковток. Її обличчя перекосило,очі полізли в верх, брова нервово сіпнулась, а кава ,яка щойно була в руці з вітерком полетіла у смітник. Заплющивши очі вона вздихнула , а потім знову взяла мене за руку і потягла сходами.

-Кава настільки жахлива?-запитала співчутливо

-Ні просто прекрасна-закотивши очі вона посміхнулася , а її око нервово сіпнулась

Я засміялася не всилах стриматися і процитувавши її фразу -А хто казав шукати скрізь оптимізм?-знову засміялася

Ксеня взявши телефон набрала комусь повідомлення і стала чекати .

-Зараз прийде староста нашої групи Іра,вона нас до аудиторії і проведе!-повідомила Ксеня

Університет як я і казала ,дійсно класний. Навіть вазонники стоять,в коридорах шум і гам наче у молодшій школі..А студенти метушаться ,і бігають по сходах.

-Куди я потрапила?-запитала здивовано коли мене в черговий раз,зачепили плечем

До нас з натовпу викладачів і студентів,мчала висока шанетка з книгами в руках ,та якимось плакатом що ось-ось вистрибне з її рук,рюкзак майже спав з її плеча,а ноги заплутались за шнурівку кросівка.Підлетівши до нас дівчина ,стала віддихуватись,простягнувши руку сказала.

-Іра Лободько...Староста нашої групи...-посміхнувшись простягла руку , з якої в той час вилетіло декілька книг.

-Біс би тебе побрав-прошипіла вона

Переглянувшись з Ксенею,ми прийнялися допомагати новій знайомій. Зібравши книги ,за мить забрали половину ,плакат взяли під бік,та мило посміхнувшись представились.