Частина 2

Моя чорна красуня ,успішно припаркувалася біля дому Ксенії і один раз заморгавши фарами ,зробила сигнал подрузі. Зараз на мене чекатиме довга дорога.. Тому озирнувшись ,виходжу на свіже повітря та одразу ж бачу чорну тендітну постать з валізкою в руках. Трохи напрягшись тілом ,одразу видихаю зрозумівши ,що це Ксеня.Тихо підійшовши до мене її освітлює  світло фанаря.Світло білий спортивний костюм ,рожева валізка ,та неонові стрілки синього кольору ,які одразу кидаються в очі через її бліде обличчя та рожеві пухкі щоки ,з коротким рудим волоссям.На голові у неї ,щось схоже на пучок а світло сині очі ,що випромінюють тепло зараз дивляться на мою нову машину .Я ж просила не виділятися!
Ляснувши себе по лобі ,хмурюсь
-Ксеня , я ж просила не виділятися...-кажу  з відчайдушними нотками в голосі
-Вибач ,Даянка!. Мама,ж вважає що, я їду на навчання. Тому навідріз сказала ,що якщо я не одягнуся яскраво то нікуди не поїду.. -Крута машинка! Вже випробувала?-запитала вона ,та відкривши багажни всунула туди свої багатсва у чемонаді  кольору фламінго.
-Ще не встигла.. Я тільки но...Коротче уявляєш мені навіть зробили поминальну зустріч. Щоправда батько навіть не прийшов.. Якщо він досі не знає про мою смерть навіть не здивуюсь-кажу та втомлено проводжу рукою по волоссю.
-Ти що стояла там цілий день?-запитала вона та здивовано на мене поглянула
-Так..-там було багато людей і всі залишили мені червоні троянди! Червоні уявляєш! Жоден не приніс білих.. Хоча якщо вони взнали сьогодні як мене звуть то я не здивуюсь.  Моє прізвище відомо всім ,а от іменем навряд хтось цікавиться.-відчинивши двері машину та завівши її включаю пічку,та вивертаючи руля ,вижимаю газ . Тепер це бісове місто залишиться позаду , а зі мною буде моя подруга.
-Ти як ?-запитує Ксеня
-Я?-скептично скидаю брову
-Ти..Ти можеш кому завгодно сказати ,що все добре ,але не мені я ж зрозумію..
-Добре.. Якщо чесно жахливо! Але я не шкодую,що їду звідси скоріш мені образливо те як звучить причина  моєї смерті. Ні ну тільки уяви . Всі вважають ,що я напилася та підпаливши клуб ,померла від опіків . Краще б придумали щось по типу , на Даяну Мушкевич впала книжкова полиця поки вона читала ,або ще щось незнаю. Вона хотіла ,щось приготувати ,але наштрихнулась на ніж. Незнаю! Можна ж придумати ,щось що підходить мені більше.Я толком то ніколи й в клубі не була..Боже Ксеню, за цей тиждень я стільки всього пережила...-сказала та відкинувшись на спинку крісла ,нервово засопіла.
-Та я б сама ніколи не повірила ,що ти пішла в клуб ,по-перше ти б точно взяла б мене з собою ,по-друге наврядчи ти б відійшла від дому навіть на кроків десять. Тебе б одразу послідувала проводити охорона.-відповіла подруга та продовжила дивитися на дорогу.

Ми вже доволі далеко від їхали від міста. Та зупинилися перекусити на заправці хот-догами ,та заправити машину.Теми для розмов були різними. Ксеня намагалася відволікти мене,і їй впринципі це навіть вдалося . Знову сівши в мою чорну крихітку ,ми помчали по трасі ,наближаючись до населеного пункту я трохи зменшила швидкість. Скрізь майоріли будинки,та дорогі котеджі . Напевно дачне поселення еліти. У нас теж такий був ,що правда тепер це в минулому...Їхавши по вуличці,Ксеня наче риба відкривала та закривала рот ,що разу здивовано охаючи чи ахаючи.Я ж лише усміхалась своїм мріям . Нарешті поступлю,і стежити за мною ніхто не буде завтра моє день народження нарешті вісімнадцять. Це день народження буде геть іншим. Воно буде новим ! Нова фамілія ,нова я ,навіть після звичайної корекції для зору ,та іншого макіяжу , я вже виглядаю так ,що мене не впізнати. Наврядчи тут хтось мене знає. Та й після 14 років я старалась на камери не потрапляти. Саме тоді у моєму розумному котелку зародилася думка втечі . І це було найкраще ,що придумав мій мозок!! А після того як батько хотів мене одружити з сином його бізнес партнера . То мій план почав входити в дії . Змовилася з мачухою , старалася останні місяці , підлаштувала швласну смерть , та цілком щаслива їду до іншого міста , в краще життя. Хм? Напевно моя мачуха все ж не найгірша людина. Порівняно зі мною . Вона лише співучасник , а все інше на мені...
Проїхавши біля чергового будинку , я навіть трохи заплуталась . Скрізь тихо , спокійно . А у цьому домі навпаки напевно вечірка. Декілька машин стоять біля воріт , все сяє гірляндами та не мало народу гуляє по вулиці. Проїхати нажаль не вдається трохи від'їхавши від шумного будинку зупиняюся. Під питання Ксені - Чому ти зупинилась. ?
Відмахнулася простою потребою , вийти на свіже повітря . Їхали ми вже близько півтори години , на вулиці ніч , і мені на новій машині до якої я,ще не звикла але полюбила , їхати без зупинок важкувато. Опинившись на дворі та пройшовши трохи по провулку біля місця де поставила машину , розминаю кістки . Подруга я також встигла вискочити на вулицю. Точе круасан , який прихопила з дому.
-Будеш?-запитала вона , та простягнула мені в руки пачку випічки.
-Ні , ні дякую...-промимрила я витаючи в своїх думках. Мені потрібно, щось змінити... Мачуха права , нова стрижка , та зняття окулярів нічим не допоможуть.. 
-Може пофарбуватися?  -незчуваюсь як задаю це питання вслух
Ксеня здивовано хлопає очима , і швидко вертить головою .
- Слухай , я розумію хід твоїх думок . Але подумай сама, на фото з батьком тебе майже немає. У соціальних мережах тебе також немає. Крім того єдина фотографія яка точно є в мережі . Це та коли ти в синьому платті , з окулярами та накрученим волоссям на якомусь заході на фірмі. Хоча ти сама чудово пам'ятаєш чим це тоді закінчилося...-закінчила подруга 
-Тому навіть не думай! Тут можеш навіть подякувати батькові , що так захищав тебе від світу бо боявся , що тебе викрадуть . Волосся твого шоколадного кольору просто чарівне,казкове ,і неймовірне. І воно в тебе таке з народження! Якщо ти його пофарбуєш!! Тоді... Я пофарбуюсь в синій! Так , так саме в синій - і подивившись очима кота зі Шреку , подруга усміхнулась.
-Думаю ти права , не варто мені перейматися , навряд мене тут впізнає хтось. Ходімо час їхати , нас, ще чекає довгі години дороги...