Може річка ніколи не всохне, може дуб, що віками говорить не змовкне
Бо ти віриш життя, це долина, що має початок й кончину.
Є рай і є пекло, є відчай.
Є щастя, що вічністю стане,
А є тиха скорбота з печаллю, що примарою поруч постане.
Є любов, що незримо в повітрі, так тихенько як осінь нагряне
і легеньким помахом жезла, свічу ясну у серці запалить.
І є ненависть, сум і терпіння
і є спокій, і мир і блаженне світіння
Є усе і немає нічого. Є лиш ти.
Є лиш ти. І душі смиреннеє слово.