Усе
Часом
Часом ти не знаєш куди дітись
Де подіти погляд окаянний
Де подіти ті думки неждані,
Що звелись в тобі як башта.
Крила птахи виростають за спиною, ніжний мов легенький дотик оксамиту
ніжний, мов чекання подиху повітря
Ти чекаєш як звучати буде скрипка.
як колись гадання позаочі
А в очах ще нескінченна пустка
Що заповнюється як прозорий келих
всім тим, що серцю небайдуже.
линуть птахи з вірою на південь
Бо знають, що вернуться
Чекаєш часу, що як тінь ступає
Шукаєш часу, щоб проснутись.
Іде там в далині вишнево-багряний потік,
тих речей , які ти не сказав, бо сказати уже ти не зміг.
Там в задимленій пропасті лісу, що незвіданою долею зветься, ти чекаєш того моменту, коли нитка сіра зірветься.
Бо ти знаєш, що криє майбутнє, бо ти знаєш, що ти не дізнаєш, як колись прилетять, тїї птахи, що давно в забутті відлітали.
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
