Пустельна ніч. Після прощання з Ліаном, Реном та Аероном, Міра ступила на невідому дорогу разом із дівчиною, що назвала себе Налі. Її очі світилися незвичним фіолетовим блиском — це не була звичайна стихія. Це була стихія простору, часу, спогадів і майбутнього.
— Ефір — це не сила. Це все, що поєднує сили. І розділяє долі, — тихо сказала Налі. — Ти не зможеш її опанувати, поки не зіткнешся з собою.
Попереду їх чекала стара обсерваторія на краю світу — місце, де сходяться межі реальностей. Саме там Міра мала пройти випробування, яке не можна було перемогти силою — лише серцем і пам’яттю.
---