На Плато зібралися всі. Кожен з носіїв стихій стояв поруч з Мірою, і їхні сили почали зливатися в одне ціле. Храм Стихій світився зсередини. Земля тремтіла, небо кружляло, вогонь спалахував, вода піднімалась вгору — в гармонії.
І посеред цього світла, Міра нарешті зрозуміла: не сили зробили її особливою. А любов, довіра, прийняття. Вона не зруйнувала темряву — вона зцілила те, що було розірвано.
---