Епілог.

- Романе, зайдете до шефа хвилин за двадцять? Він викликав Вас. – скоромовкою вимовила незнайомка і, тріпнувши каштановим чубчиком, побігла коридором.

«Знову нова дівчина?» - здивувався Роман. Секретарки мінялись занадто часто, на його думку. Приходили молоді і несміливі, а потім, якось дуже швидко, вбирались в пір’ячко, як то кажуть, і йшли завойовувати інші висоти.

   Ожив телефон. Дружина.

   - Любий, вибач, що турбую, сьогодні у Романа молодшого святковий ранок. Ти просив нагадати. О дванадцяті-й, не спізнюйся.

- Дякую. Я обов’язково буду вчасно. Я ж повинен провести інструктаж – пожартував Роман.

- Отож. Дивись, щоб дитина, чекаючи твого інструктажу не відмовилась від участі. - засміялась дружина.

     Молодший син ріс боязким хлопченям і Роман докладав максимум зусиль, щоб підставляти дитині батьківське плече у всіх випадках, по можливості. Вони удвох придумали особливий ритуал, який додавав дитині бадьорості у потрібні моменти. Тепер Роман намагався не пропускати заходи, в яких брав участь його син. Колись так підтримувала його мама. Вона у всьому брала його сторону. Роман вважав, що це те єдине, що можуть зробити батьки для своєї дитини, щоб допомогти долати у подальшому життєві перепони. Дитина виросте і зустріне чимало опонентів і недругів, а батьки завжди мають бути їй друзями.

     Колись він прочитав, що немає у світі безжаліснішого місця ніж сім’я і родина. Тоді він був здивований. Його родина, сім’я, батьківська оселя завжди асоціювалась у нього із безпекою, ніжністю і любов’ю. І саме тоді він пообіцяв собі, що його діти теж матимуть такий притулок безпеки ніжності і тепла.

     У Романа було двоє дітей. Старша Аліса мала твердий, як діамант, характер. За цю дівчинку можна було бути спокійним. А от син, романтичний мрійник, потребував підтримки, хоча категорично не визнавав цього.

-  Не бійся, люба, я тримаю руку на пульсі. – пожартував Роман.

-  У тебе все в порядку? Як пройшла нарада? – дружина зажди була дуже уважною і це, все ще лестило Романові.

- Дякую, що хвилюєшся, але я не осоромив тебе .- знову пожартував чоловік.

- Я не сумнівалась у тобі, – серйозно мовила жінка. – Ти ніколи не розчаровував мене.

- Так вже й ніколи? Справді? – не заспокоювався Роман.

- Ти знаєш, що це правда. – відповіла вона.

- Хіба що, в день знайомства, так? – закинув вудочку Роман. – Але після цього більше ніколи.

- В день знайомства? – здивовано перепитала вона. – Ти так думаєш?

- Звичайно. Я ж сказав Алісі, що її подруга дуже симпатична, але не для мене. Ти забула? Чи не хочеш згадувати прикрі сторінки нашої історії? – Роман любив дражнити дружину. Вона мала гарне почуття гумору і майже ніколи не сердилась.

- Я пам’ятаю. Але ти забуваєш, що я багато чула про тебе і не була здивована чи розчарована. Закохані чоловіки рідко бачать когось, крім об’єкту своїх бажань. Я не чекала від першого знайомства нічого особливого. – підколола його дружина.

- Добре, добре, я здаюсь. Я був тоді дурнем і це було видно, навіть неозброєним оком. – жартував Роман.

- Любий, ти ніколи не був дурнем. Не говори так, я цього не люблю, ти ж знаєш. Але я теж не була наївною. Я все бачила і знала, що ти все одно будеш мій. – кокетувала жінка.

- Тобто моя доля була вирішена в день нашого знайомства? – продовжував чоловік

- Навіть раніше, - сміялась дружина. - Як тільки я тебе побачила.

- Ти знаєш якісь замовляння? Признайся! – не вгамовувався Роман.

- Звичайно! – вже вголос сміялась вона. – Я попросила Отця небесного і він мене послухав.

     Роман любив розмовляти із дружиною. Стільки років разом, двоє діток нажили, а вона все ще вміє запалити бесіду так, наче вони молода студентська пара. Розумниця.

- Ти кокетуєш із власним старим чоловіком! Жінко, отямся! – сміявся Роман

- Тільки мій чоловік викликає у мене таке бажання. Я не можу опиратися його безумовній чарівності. - дзвенів веселий голосок в трубці.

- Це добре, що у Вас, пані, така гармонія у житті. Це робить Вам честь.

- А у Вас, пане, що там із гармонією?

- Ти - моя гармонія, люба. – розчулився Роман. - Ти - зміст мого життя.

  Після розмови із дружиною чоловік попрямував в кабінет керівника. Той стояв

біля розчиненого вікна і Роман відчув запах сигари.

- Швидше зачини двері, бо зараз знову буде мене «лікувати» ця дівчина. Уявляєш!? Вона телефонує моїй дружині, якщо я палю. Вперше зустрічаю таку секретарку , ну зовсім «без даху»! Я ж можу її звільнити, та їй все одно.

- А що з палінням? – не зрозумів Роман.

- Не питай, маю проблеми зі здоров’ям. Дружина пригрозила розлученням, якщо не покину. Каже, що не збирається, поки що бути вдовою. От і пообіцяв на свою голову.

- А звідки вона дружину Вашу знає?

- Та це я дурницю зробив. То ж шукав когось в приймальню, а моя її й підсунула. Не зогледівся, як втрапив на гачок.