Частина третя. Магда. Алізариновий колір

     Хтось постукав у двері і швидко зайшов в приймальню. Магда була така напружена, що не зразу зрозуміла хто це. Зайшов якийсь відвідувач, йому було призначено зустріч але час зустрічі змінили. Доки Ольга займалась цим, Магда вже майже трусилась від пролітаючих у її голові жахливих картин загибелі Інни і негативного передчуття. Нарешті чоловік попрощався і вийшов. Оля гучно видихнула:

- От наполегливий дядько. Ти бач? Ходить і ходить. А шеф приймати його не хоче. Але муситиме, такі не відступають – засміялась секретарка.

- Олю, я зараз вдарю тебе, – швидко промовила Магда- скажи вже нарешті, чому померла Інна? Розкажи мені, що знаєш, а то я нічого не можу зрозуміти - попросила дівчина.

     Раптом, грюкнувши дверима, до приймальні зайшов шеф і попрямував до свого кабінету.  Краєм ока побачивши Магду, кинув:

 -  Магдо, зайдіть!

     Напружена дівчина змушена була зайти до нього, хоча Магді вже хотілося втекти до туалетної кімнати і вмитися холодною водою. Вона слухняно зайшла за ним на дерев’яних ногах.  Знімаючи своє шикарне пальто і вішаючи в шафу, керівник щось мугикав собі під ніс. І тут Магда своїм вухам не повірила. Мелодія була їй неприємно знайома. А ще парфуми, десь вона вже відчувала цей аромат.

     Потрібно сказати, що цей немолодий лисуватий чоловік був небайдужий до карих очей Магди і іноді демонстрував це. Дівчина раптом згадала, як єдиний раз він її підвіз після роботи додому своїм розкішним автомобілем і пропонував разом повечеряти. Дівчина тоді так здивувалась. Чого б це?

- Я попросив Вас зайти... – почав він і, ковзнувши поглядом по дівочому обличчю, замовк.

- Магдо, що із Вами? Вам погано?- стурбовано запитав шеф. Магді і справді стало млосно. Їй забракло повітря і вона зрозуміла, що їй треба швидше вийти із кабінету на повітря але як.

- Магдо, що сталося?- кинувся він до дівчини, яка  швидко відступила назад випроставши руку перед собою

- Не підходьте до мене. Не наближайтесь. – пробелькотіла Магда. В голові крутилось «чого це він мене позвав?»

- Магдо! – останнє, що вона почула.

     Дівчина прийшла до тями через тупий біль в голові. Намацавши гулю, зрозуміла, чому так болить. Відкривши очі, побачила, що на пишному зеленому килимі шеф власноруч тримає її голову  на своєму коліні. Магда ворухнулась, намагаючись встати. Стало незручно за свої думки, дівчина розуміла, що треба швиденько змитись, але ноги не слухали її. До кабінету швидко зайшов Роман.

- Романе, ну де ж Ви ходите, допоможіть. Треба її підвести – заговорив схвильовано керівник.

- Дякую, я сама, щось голова заморочилась. От я і..., вибачте Олексію Сергійовичу.- виправдовувалась Магда.

- Магдо, ну що ви говорите? Нема за що вибачатись. Ми ж усі живі люди. Кожен може занедужати -  сказав він це з якоюсь особливою ніжністю, що дівчина розплакалась.

- Ну от - бринів його голос - Бачиш, Романе, отакі наші дівчата, то падають, то плачуть.

- Як ти? – запитав Роман. – дуже болить?- кивнув на гулю

- Та ні, терпимо. – мовила Магда, підводячись з їхньою допомогою і присідаючи на канапу.

- Випий - так само коротко мовив Роман подаючи стакан із водою.

- Так, Магдо, нарада через 20 хвилин, так що не хвилюйтеся, а приляжте і заспокойся. Час є. Заодно і скажи,  що з тобою? – спокійно перейшов на «ти» шеф - бо я, чесно кажучи, не зрозумів.

- Та я піду. – спробувала підвестись я.

- Нема тобі куди йти. Все одно скоро нарада - мовив Роман і вийшов із кабінету.

     Магда розгублено мовчала і не знала куди сховати очі. Олексій Сергійович був старшим чоловіком. У нього була дружина, син і важкий характер. Магда неодноразово чула, як він лається на підлеглих чоловіків. Але його розумові здібності завжди її інтригували. Він завжди був попереду. Завжди щось планував, обдумував якусь, тільки йому відому, інформацію. Лаявся. Вимагав. Ставив незрозумілі завдання і повторював «Думати буду я, ви працюйте» і результати його ідей були вражаючі: з’являлись нові магазини, ресторани, навіть промислові підприємства. Розум – ось найсексуальніший прояв чоловіка. Якщо з головою порядок, то ні зовнішність, ні гроші не матимуть значення. Чоловік завоює будь-яку жінку, Найдостойніша, найвимогливіша і найвибагливіша капітулює перед натиском розуму. Магда була переконана, що її шеф проблем з прекрасною половиною зовсім не мав. Мав він не тільки розум, а ще й немалі статки. Усім його залицянням дівчина не надавала ніякого значення, бо іноді на нараді їй взагалі здавалось, що вона помиляється і не правильно тлумачить його знаки уваги. Здавалось він і зовсім її не помічав, а отже не існує ніякої небезпеки. Але як людина обережна намагалася триматись від нього завжди на відстані. І тут отака халепа. Лежачи на канапі, з прикритими очима, її думки гарячково шукали вихід із ситуації. Постукавши в двері тихенько зайшла Оленька з кавою. І виявилось кава була для Магди.

- Ні. Дякую. Я не питиму. – запротестувала Магда.