VІІІ. Закон. Для всіх і кожного

ЗАКОН

Для всіх і кожного

Сьогодні на лісовій галявині зібралися чи не всі звірята. Тут добігав кінця футбольний матч. Команда білочок грала в руденьких футболках, їх суперники, єноти, – у смугастих. Над галявиною стояв неймовірний гамір. Це так вболівальники свистом та вигуками підтримували улюблених спортсменів.

– Заправ хвоста в шорти! – гукає їжачок, сердитий на єнота-воротаря, який щойно мав нещастя пропустити гол у свої ворота.

– Роби передачу лівою! Бий сильніше! – комусь радить ведмедик Потап, забувши про морозиво, що вже підтало і починає скапувати солодким молочком на зелену траву.

Та лунає фінальний свисток, і Лисичка-суддя оголошує результати гри:

– Нічия. Ура!

У цей час на її голову падає шишка, і у лисички на лобі, ближче до лівого вуха, починає рости ґуля. Спочатку вона нагадує маленький горішок, та за мить стає схожою на велику синю сливу. Із-за неї рожевий бантик, який прикрашав голівку судді, безпорадно звисає і скидається тепер на сонного метелика. Лисичка кривиться від болю, сльози, мов горох, уже котяться із її розкосих очей.

Усі кинулись шукати кривдника і помчали в тому напрямку, звідки прилетів шишкоснаряд.

За густим сосняком, що оточував галявину, грався вовчик. Великою палицею Сірко підбивав у повітря старі шишки, які валялися тут на кожному кроці. Він так був захоплений цією розвагою, що звернув увагу на прибулих звірят тільки тоді, коли ведмедик вихопив з його лап палицю.

Довелося Казці втрутитися, аби запобігти бійці:

– Зачекайте, малята. Встановити справедливість і покарати винного вам допоможе ЗАКОН.

Лісові мешканці, як і всі діти, дуже любили і поважали мудру Казку, тому відразу пристали на її пропозицію звернутися до ЗАКОНУ. На їх превеликий подив ЗАКОНОМ виявилося загальнообов′язкове правило поведінки.

– І як же це правило поведінки нам допоможе покарати вовка? – здивувався Потап.

– Пограйте в нову гру, – порадила Казка. – Ти, ведмедику, станеш ПРОКУРОРОМ.

– І що я маю робити?

– Будеш на кривдника готувати обвинувальний вирок.

– Я звинувачую Сірка в нанесенні тілесних ушкоджень, – без вагань погодився Потап.

– Зачекай. Ще потрібно мати свідків, – зауважила Казка.

– Ми всі готові свідчити, – майже хором загомоніли звірята.

– Я ж не навмисно, – захлипав вовчик.

– Так-так, ненавмисно, – несподівано застукотів над ними дятел. – Хай і синички підтвердять. Ми всі з дерева бачили, що Вовчик сам по собі тут бавився і не мав ні найменшого наміру заподіяти комусь шкоду.

– Для винесення справедливого рішення відносно будь-якого вчинку потрібен не лише ПРОКУРОР, який звинувачує, а ще й АДВОКАТ, тобто  захисник, оборонець, – пояснювала Казка. – Дятлик щойно вів себе, як адвокат.

– Захищати того, хто хуліганив? – не міг заспокоїтися ведмедик.

– Я не хотів, мені так шкода, – заплакав вовчик.

Запанувала тиша. Чутно було тільки хлипання Сірка. Тепер навіть Потап вгамувався. Він звернувся до Казки:

– Що ж далі має бути згідно ЗАКОНУ?

– Враховуючи щире розкаяння винного та показання свідків, у даному випадку дятла та синичок, СУДДЯ має прийняти рішення і виголосити вирок.

– Я вже давно прислухаюся до всього, що тут відбувається, – обізвалася сова Сара зі свого дупла. – Дозвольте мені пограти у вашу гру і виступити в ролі СУДДІ.

Всі погодилися, адже сова була начитаною та мудрою птахою. Сара поважно надула груди, блимнула круглими очима. Всі напружено чекали. Після хвилинного мовчання сова проголосила: «Суд, прослухавши усі ваші промови і виступи, піде радитись», і надовго зникла в дуплі.

Звірята всілися на траві.

Лисичка приклала до лоба листочок подорожника, аби ґуля не так турбувала.

Вовчик шморгав носом.

Нарешті в дуплі почулося шарудіння. З темного отвору на білий світ з′явилася сова і розгорнула аркуш зі щойно надряпаним пір′їною рішенням:

– Зобов′язую кривдника публічно попросити у потерпілого пробачення.

Сірко підійшов до лисички, подивився їй в очі:

– Пробач, я дуже шкодую, що так сталося…

Всі полегшено зітхнули.

Пам′ятаймо, будь-яке спірне питання можна легко вирішити, керуючись ЗАКОНОМ.