Уроки шляхетності
ІV. Милосердя. Курка-рятівниця
МИЛОСЕРДЯ
Курка-рятівниця
Стара курка Ряба незлюбила нових мешканців пташиного двору. А за що любити тих малих зайд, коло яких так упадають дід з бабою?
«Ціпу-ціпу-ціпуні!» – лагідно скликають жовтеньких курчаток, насипаючи їм пшонця.
Ряба й собі б хотіла поласувати ним, так її відразу ж від годівниці голосним «Киш!» прогнали.
Спостерігає за ними Ряба здалеку та тільки заздрить.
Курчатка ж справді милі. Пухнасті, кругленькі, як жовточки. Цілісінький день щось вишукують у землі або гріються проти сонечка. Підвечір хтось із господарів збирає їх у ящик і заносить у теплий хлів, бо вони ще не навчилися робити це самостійно.
Сьогодні ж по обіді погода несподівано зіпсувалася. За коротку хвилю чорні хмари, гнані вітром, заховали сонце. Спалахнула блискавка, вдарив грім. Почав накрапати дощ.
Пишнохвостий півень, поспішаючи сховатися, прококотів до курчат, що безпорадно збилися в купку: «Співчуваю, малеча». А сам додав ходу, аби не змокнути.
Ряба розгнівалася на нього, але сваритись із півнем вже не мала часу. Вона підбігла до жовтих клубочків і накрила їх собою.
Так курка й сиділа, зігріваючи курчаток своїм теплом, аж поки прибігла бабуся і зібрала їх усіх разом з Рябою у теплий ящик.
#2569 в Різне
#533 в Дитяча література
Відредаговано: 14.03.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
