ІІІ. Безкорисливість. Лети, метелику!

БЕЗКОРИСЛИВІСТЬ

Лети, метелику!

Всі ведмежата люблять солоденьке. Мабуть, лише косолапий Михась байдужий до ласощів. Любить він, скажу по секрету, отримувати подарунки, через це з особливим нетерпінням чекає на свята.

Вчора, у день свого народження, завдяки друзям його бібліотека поповнилася кількома новими книжками. Дідусь Потап подарував конструкторський набір, бабуся Паня ‒  коробку чудових кольорових олівців і альбом для малювання. Тато привіз із мандрівки до далекого дубового гаю іграшкового позашляховика.

Хрещені батьки залишили для Михася цілісіньку коробку з усілякими скарбами: пластилін, конячку з аксесуарами і його улюблені іграшки – фігурки тварин. Адже вони добре знали, що Михась їх колекціонує. Шкода лише, що серед подарованих учора та тих, що у нього вже були, знайшлося два однакових динозаврики. Михась подумав, що тепер у нього є можливість обміняти одного з них на якогось морського мешканця.

Запитавши дозволу у мами, Михась з коробкою динозаврів вийшов з дому і попрямував на галявину.

Зазвичай там кипіла робота, але зараз у великій пісочниці лежали покинуті совочки та відерця. Малеча стовпилася навколо лисички Дусі і зацікавлено спостерігала за її роботою.

Михасю теж закортіло довідатись, що ж так усіх привабило, і він пішов до гурту.

Дуся тримала в одній лапці баночку, в яку намагалася обережно посадити яскравого, червоно-коричневого кольору метелика. Його крила прикрашали блакитні, ніби райдужна оболонка ока, плями. Здавалося, що метелик пильно дивиться на всіх, хто тут зібрався.

– Павине око, – пояснювала лисичка. – Ці метелики поширені по всій Європі та Азії. З приходом весни їх можна зустріти де завгодно: у парках, на луках, в садах. А ось зимувати павине око звик у дуплах дерев, де тепло і затишно. Перезимувавши, павине око відкладає яйця. Гусениці, що вилуплюються через тиждень, мають чорне забарвлення і живляться кропивою і хмелем. Дорослі метелики харчуються нектаром з квітучих рослин.

Закінчивши розповідь, Дуся нарешті посадила метелика в баночку і прикрила її хвостиком. Михась поцікавився:

– А куди ти його хочеш віднести?

– Додому, чудовий екземпляр для колекції, – почув у відповідь.

Ведмедик уявив коробку, в якій має роками лежати цей живий клаптик літа, і згадав про свою.

– А давай мінятися, я тобі ось цього динозавра дам за метелика.

– Навіщо мені він один? ‒ пхикнула на те лисичка.

– То візьми всіх, ‒ не відставав Михась.

– Не передумаєш? – недовірливо перепитала лисичка.

– Не передумаю, – запевнив ведмедик.

Здивовано повівши плечима, Дуся взяла простягнуту коробку з колекцією іграшкових динозаврів.

Натомість Михась отримав баночку з павиним оком.

Коли лисичка зникла у кущах, він, на радість малим, випустив метелика на волю.