ІІ. Справедливість. Кому дісталася скринька

СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Кому дісталася скринька

У білочок-близнючок Груні і Дуні все однакове: черевички і спіднички, футболки і навіть хусточки. Тато і мама завжди купують всього по двоє, бо однаково люблять своїх діток.

От тільки бабуся цього не передбачила, і колись давно-давно, коли ще сама була швидкою та рухливою молодою білкою, купила собі на лісовому ярмарку лише один разочок червоного намиста.

І Груні, і Дуні те намисто подобається.

А котрій віддати, коли бабусі обидві онуки однаково любі? Пригортаються, коли забігають, повертаючись із лісової школи, навперебій радощами діляться. То ж одягають руденькі сестрички те старовинне намисто, виступаючи на шкільних концертах, по черзі.

Так і чекає та окраса наступного виходу у світ у бабусиній чудо-скриньці.

Зібралася якось бабуня поїхати на кілька днів до сусіднього лісу ‒ рідних відвідати. Просить онучок:

– Догляньте за моїми квітами, доки повернуся. І, будь ласка, низочки з грибами гарненько досушіть.

– Нехай Груня квіти поливає, а я грибочки сушитиму, від дощу та вологи берегтиму, – пропонує Дуня. – Тільки ж ти , бабусю, не затримуйся. За кілька днів у нас виступ на лісовій галявині.

Бабуся поїхала, і справ у дівчаток додалося. Тато відбув у двотижневу поїздку до столичного міністерства з питань збереження природи. Мама, приготувавши сніданок, поспішала до лікарні, де на її допомогу у дитячому відділенні чекали хворі звірята. Дівчаткам треба було бабусине господарство доглянути.

От тільки Дуня щоранку довго збирала портфель. А Груня сама встигала за цей час перестрибнути на сусідню ялину, відкрити бабусину квартиру між запашною хвоєю, розвісити на гілочках проти сонця в'язочки грибів.

Потім сестрички поспішали до лісової школи. Спочатку до звичайної, де Мудра Сова навчала читанню і письму, а Старий Дятел рахунку. Потім сестрички мчали до музичної студії Співучого Солов'я.

Додому білочки повертались стомленими, і перш, ніж готувати домашні завдання, обідали і відпочивали.

Правда, по-різному. Дуня або дивилася мультики, або читала книжку.

Груня перестрибувала на бабусину ялину. Брала маленьке відерце і поспішала до струмка. Набравши води, обережно несла його на галявинку, де бабуня вирощувала лісові квіти. Навесні там синіли проліски, влітку полум'яніли маки, під осінь ‒ запашний чебрець та дикий цикорій. Повернувшись до ялини, заносила сушку у комірчину, щоб не відсиріла за ніч.

І так щодня.

У п′ятницю по обіді мала повернутися бабуся.

Тому після занять дівчатка відразу ж побігли до неї. Старенька справді була уже вдома. Ніжно пригорнула обох, наділила горішками. Обом у подарунок привезла руді стрічечки у коси.

– Бабуню, концерт у нас уже завтра. Ти не забула? – допитується Дуня.

– Не забула, мої любі.

Поглянула бабуня на висушені грибочки, дослухалася до вітру, що погойдував доглянуті квіти. Взяла у руки чудо-скриньку і віддала її Груні:

– Візьми, її собі, помічнице. І можеш більше ніколи не повертати.