Кажуть, час лікує. Але насправді лікує не час, а люди. Хоча того вечора я про це ще не здогадувалася. Мої рани були надійно заховані за білим фартухом і солодким запахом ванілі.
Лія працювала в маленькій кондитерській на розі. Вона любила цю роботу за її впорядкованість: якщо додати цукор — буде солодко, якщо вчасно дістати з печі — не підгорить. Тут усе було за правилами, на відміну від реального життя, яке колись розбило її світ на друзки.
Того вечора вона закінчувала останнє замовлення. За вікном збирався дощ, перші краплі вже почали вибивати дріб по підвіконню. Лія саме витирала руки об рушник, коли почула дзвіночок над дверима.
Вона не підняла голови.
— Ми зачинені, — кинула вона рівним, майже холодним тоном. — Каса знята, термінал вимкнений. Приходьте завтра з восьмої ранку.
— Навіть якщо я скажу, що без кави не доїду додому? — пролунав голос. Низький, впевнений і такий, що змусив серце на мить спіткнутися.
Лія повільно підняла очі. Перед прилавком стояв Адріан. Мокра шкіряна куртка, розпатлане від вітру волосся і погляд… надто прямий. Він не виглядав вибачливим. Він виглядав як людина, яка звикла отримувати те, за чим прийшла.
— Навпроти є цілодобова заправка, там теж є кава, — відрізала Лія, повертаючись до своїх справ. — А мені пора зачиняти двері.
— Там кава пахне бензином, а тут… — він нахилився до вітрини, скорочуючи відстань. Пахло дощем і чимось терпким. Його очі вивчали її обличчя надто уважно. — Тут пахне спокоєм. І тобою.
Лія замерла. Це було занадто зухвало для випадкового перехожого.
— Ми не знайомі, щоб ви дозволяли собі такі фрази, — вона нарешті глянула прямо на нього, зціпивши зуби. — Я не роблю винятків. Навіть для вмираючих від нестачі кофеїну.
Адріан ледь помітно усміхнувся — лише кутиком губ.
— Я люблю складні правила. І людей, які їх так завзято захищають, — він витягнув із кишені купюру і поклав на скло. — В тебе в підсобці стоїть термос. Я бачу пару над ним. Налий мені стакан свого американо, і я піду. Пообіцяю навіть не питати твоє ім'я. Сьогодні.
#4846 в Любовні романи
#2229 в Сучасний любовний роман
#503 в Молодіжна проза
Відредаговано: 01.04.2026