П’ять хвилин до закриття

​Кажуть, час лікує. Але насправді лікує не час, а люди. Хоча того вечора я про це ще не здогадувалася. Мої рани були надійно заховані за білим фартухом і солодким запахом ванілі.

​Лія працювала в маленькій кондитерській на розі. Вона любила цю роботу за її впорядкованість: якщо додати цукор — буде солодко, якщо вчасно дістати з печі — не підгорить. Тут усе було за правилами, на відміну від реального життя, яке колись розбило її світ на друзки.

​Того вечора вона закінчувала останнє замовлення. За вікном збирався дощ, перші краплі вже почали вибивати дріб по підвіконню. Лія саме витирала руки об рушник, коли почула дзвіночок над дверима.

​Вона не підняла голови.

— Ми зачинені, — кинула вона рівним, майже холодним тоном. — Каса знята, термінал вимкнений. Приходьте завтра з восьмої ранку.

​— Навіть якщо я скажу, що без кави не доїду додому? — пролунав голос. Низький, впевнений і такий, що змусив серце на мить спіткнутися.

​Лія повільно підняла очі. Перед прилавком стояв Адріан. Мокра шкіряна куртка, розпатлане від вітру волосся і погляд… надто прямий. Він не виглядав вибачливим. Він виглядав як людина, яка звикла отримувати те, за чим прийшла.

​— Навпроти є цілодобова заправка, там теж є кава, — відрізала Лія, повертаючись до своїх справ. — А мені пора зачиняти двері.

​— Там кава пахне бензином, а тут… — він нахилився до вітрини, скорочуючи відстань. Пахло дощем і чимось терпким. Його очі вивчали її обличчя надто уважно. — Тут пахне спокоєм. І тобою.

​Лія замерла. Це було занадто зухвало для випадкового перехожого.

— Ми не знайомі, щоб ви дозволяли собі такі фрази, — вона нарешті глянула прямо на нього, зціпивши зуби. — Я не роблю винятків. Навіть для вмираючих від нестачі кофеїну.

​Адріан ледь помітно усміхнувся — лише кутиком губ.

— Я люблю складні правила. І людей, які їх так завзято захищають, — він витягнув із кишені купюру і поклав на скло. — В тебе в підсобці стоїть термос. Я бачу пару над ним. Налий мені стакан свого американо, і я піду. Пообіцяю навіть не питати твоє ім'я. Сьогодні.