7

      Наступного дня опівдні мене мали відвезти в школу. До від’їзду залишалося ще пів години, а я вже встигла попрощатися з Маргарет  й іншими слугами Тома, які за цей короткий проміжок часу стали для мене друзями.

      Рівно о дванадцятій годині до воріт під’їхав вже знайомий мені автомобіль. За кермом сидів Джон – той самий юнак, що забирав мене від дому Річарда. З будинку разом з моїми речами вийшов Бредлі. Ніби для впевненості, що я не втечу. він взяв мене під руку й повів до авто. Том нічого не говорив мені на прощання і навіть не вийшов з будинку. Я вгледіла лише його постать у вікні кабінету коли оглянулася, щоб востаннє побачити Маргарет. Він нерухомо стояв і просто спостерігав за тим, що відбувається.

     Бредлі поклав мої речі в багажник й разом зі мною сів в машину. Нарешті ми вирушили. Я не оглядалась назад, для мене це була перегорнута сторінка альбому, яку читати знову не було бажання.

      Особисто я терпіти не могла довгих подорожей в автомобілі. Не тому, що я не люблю авто, а тому, що під час тривалих поїздок мене захоплюють спогади про аварію. Через це виникає слабкість та нудота. Коли ми виїхали, то я готувалася до чергової тривалої поїздки, яка б закінчилася неприємним для мене станом. Та на щастя через кілька годин ми прибули до школи. Мої речі цього разу взяв Джон.

- Ходімо, я проведу тебе до приміщення, там на тебе вже очікують.

     І справді, як тільки ми увійшли на подвір’я нам на зустріч йшла жінка.Від неї так і віяло впевненістю та надмірністю. Вона тримала себе наче вона володарка світу цього. Хоча, певним чином так і було. На її плечах було накинуто світле пальто, а під ним виднілися блуз та спідниця. І це при тому, що на вулиці зима. Брр. Схоже для неї зовнішній вигляд важливіший за погоду на вулиці.

- Вітаю вас у школі!

- Доброго дня. – люб'язно привітався Джон, здавалося, що він уже давненько знайомий з цією жінкою.

- Здрастуйте – привіталася я.

- Джоне, гадаю ви можете бути вільні, далі ми самі.

      Значить, я мала рацію, вони знайомі. Цікаво, що їх може пов’язувати? Хоча.. Для чого це мені? Джон мовчки віддав мені мої сумки й повернувся до авто. А леді сконцентрувала на мені всю свою увагу.

- Мене звати Джесіка Ласард, я – директор цього закладу. Ти знаєш що-небудь про цей заклад? – при цьому вона пильно подивилася на мене.

      Я  заперечно похитала головою.

- Що ж дещо розповім тобі я, дещо - інші студенти. Гадаю варто пройти у мій кабінет.

       Кабінет директора знаходився на першому поверсі триповерхового будинку.  

- Тож я розповім тобі основне, решту дізнаєшся сама. Для цього в тебе буде достатньо часу – майже всі поїхали на канікули. Сідай.

      Директор сідала за стіл й вказала на стілець навпроти себе.

- Тож, коротко про головне. Цей заклад є досить елітною школою. І хоча він знаходиться не в Нью-Йорку, належить до юрисдикції міста. Тут ти вивчатимеш не лише шкільний матеріал, а й етикет, танці, правила ведення бесіди, бізнес-планування та багато іншого. Зі школи ти, зрештою як і інші студенти, можеш вибратися двома шляхами. Перший шлях полягає в наступному: ти їдеш з класом на відпочинок, екскурсію чи інші навчальні виїзди. Другий – твої рідні забирають тебе на вихідні чи канікули. Далі. Заняття ти маєш відвідувати в формі, в позаурочний час одягаєшся на свій розсуд. Звісно, твій одяг має бути пристойним і таким, що відповідає твоєму вікові. В цій папці – директор вказала на папку, що лежала на краю столу, — твій розклад, схема школи, список гуртків. Ти маєш вибрати як мінімум два. Ну й інша корисна інформація. Ти тимчасово житимеш сама в кімнаті, вона розташована в другому корпусі, знайдеш його за схемою. А зараз вибач, у мене є ще кілька справ.

     Я мовчки вийшла з кабінету переосмислюючи почуте. Так, я помилялася, що буду у школі вільніша, ніж в будинку Тома. Хоча різниця все ж таки є – я тут не одна, є багато інших студентів які живуть таким способом.

    На вулиці похолоднішало й опустився туман. Я наділа рукавиці й дістала план території. Знайти власний корпус виявилося не так вже й складно, хоча будівель тут вистачало. Я видихнула з полегшенням коли увійшла у свою кімнату. Тут було доволі затишно. Два просторі ліжка, тумбочки, письмовий стіл, шафа, комод для зберігання постільної білизни й інших особистих речей, кілька крісел й велика квітка в одному із кутків кімнати. Поряд з кімнатою були ванна й туалет. Все для того, аби спокійно навчатися не відволікаючись на зайві речі. Я вибрала ліжко, яке мені сподобалося й поставила на нього свої сумки. Спокійно зняла курточку й почала розбирати речі. Часу у мене було достатньо, тож я не поспішала.

      Закінчивши з речами я переодягнулась у спортивний костюм й сіла за письмовий стіл. Потрібно було розібратися з планом будівлі, предметами й гуртками. За два дні Різдво, а через тиждень в школу повернуться студенти. Не хочеться виділятися серед них постійно запитуючи де який клас. Я відкрила папку. З чого ж почати? Якщо думати логічно, то насамперед мені потрібно знати які предмети я вивчатиму, а тоді вже розбиратися з кабінетами. Тож план школи я залишила наостанок. Я відкрила навчальну програму. Певні предмети я вивчала, а от такі як, наприклад, танці мені доведеться наздоганяти, адже мої майбутні однокласники вивчають їх від початку року. В кінці навчальної програми був перелік гуртків. Їх було дванадцять, місіс Ласард говорила, що потрібно вибрати як мінімум два. Що ж обрати? Я перечитала перелік кілька разів – флористика, малювання, моделювання одягу, гра на музичному інструменті на вибір, куховаріння, танці, вишиття та в’язання, спів у хорі, вивчення іноземної мови, журналістика, спортивна секція… Потрібно обрати щось звичне для мене. Я задумалась обпершись об спинку стільця. Здається у школі я непогано грала у баскетбол, можливо варто знову обрати спорт. Тим паче, що граючи в команді у мене буде більше шансів виїжджати за межі школи. Що ж, один гурток є, потрібно обрати інший. Я ніяк не могла обрати й вирішила вибрати наосліп. Замруживши очі я тицьнула пальцем в список. Відкривши очі я зауважила, що потрапила відразу на два гуртки: журналістики й флористики. Я вибрала журналістику, це було для мене ближче ніж флористика. Заповнивши реєстраційну картку я закрила папку. На сьогодні досить, план будівлі я вивчатиму завтра. Погасивши лампу, я лягла у ліжко й відразу заснула.