Ранкові пригоди...

Понеділок...Ранок...06:24...
- Кать, ти спиш? - пошепки запитала Мері.

- Ага, так само як ти, - вирішила пожартувати подруга, - мені просто не спиться. Трохи подрімала, але нормально виспатися не змогла, а ти?

- Теж саме, але я поки лежала і думала, до чогось та й додумалась. - Ну, і що ти придумала? - злегка зацікавлено почала розпитувати Катрін.

-  Ми ж учора залишили того збоченця на даху без свідомості, а що буде, якщо всі його шукатимуть? - з пересторогою поділилась здогадками Маріанна.

- І справді, але що ж буде?

- Ей, ви чого не спите? - озвався Данило.

- Не спиться, і взагалі в нас є проблема після вчорашнього! - стурбовано задовольнила цікавість брата Катя.

- То ви хвилюєтеся через того придурка!? - шоковано вимовив хлопець.

- Та не через нього, а через те, що буде, якщо його не знайдуть і почнуть шукати чи ще гірше, знайдуть і що з нами буде? - втрутилась Мері.

- Блін! Точно, що ж нам робити? - запанікувала Катя.

- Так, давайте заспокоїмося і придумаємо щось, але якщо нічого в голову не прийде, то нехай все залишиться як є і винним буду я, зрозуміли? - запропонував Даня.

- Так...але чого ти? Хіба не легше сказати, що він бреше? Що він сам, впав і все? - почала перебирати різні варіанти як уникнути неприємностей Катерина.

- Не переживай, подруго, ми щось вигадаємо, - поспішила заспокоїти дівчину Маріанна.

- Не придумаємо, а вже придумали! Слухайте, бо іншого виходу в нас нема. Поки всі ще сплять, ми підемо і віднесемо того Віторі біля басейну і ніби нічого не було повернемося назад, гаразд? - спалахнув ідеєю Данило.

- Так, але він може розказати? - припустила Катя.

- Не розкаже! Давайте влаштуємо йому ранок з холодним душем! - з хитрою насмішкою вирішила вчорашня жертва.

- Вауу, мені подобається хід твоїх думок, дівчинко! Дай п'ять! - виразив своє здивування хлопець.
На що Мері лише посміхнулася й дала «п'ять».

- Доречі, ти зовсім не схожа на постраждалу, чудово виглядаєш, - зробив комплімент парубок.

- Це не так страшно, але дякую, - виправдалась дівчина.
Катя лише сиділа поруч з ними і спостерігала цю дуже дивну збоку розмову.

- Ауу, народ, в нас, якби то, мало часу, мама скоро прокинеться, та й Соня може знову піти шукати свого «ненаглядного», - порушила діалог брата й подруги дівчина.

- Так, звісно, йдемо, але хтось повинен стати на варті, щоб не застукали, - відповів Даня.

- Зараз вирішимо, треба поспішати, - встаючи з ліжка, сказала Мері.

Трійка вже друзів, але радше співучасників, йши виконувати свою «справу».
На варті лишилась Катя, бо у неї, як попередньо виразився Даня – душа великої актриси. 

- Чому ти сказала, що те, що з тобою трапилося  – не так страшно? - піднімаючись сходами, порушив тишу хлопець.

- Якось розкажу, за можливості, - відповіла Маріанна.

- Ну як хочеш, тобі вирішувати, - з розумінням сказав Даня.
Компаньйони були вже на даху, як почули крик з низу.

- Хто це там кричить? - перелякано спитала Мері.

 Хто б це не був, ми не можемо спуститися, бо тоді все розкриється, чи може в тебе є ідея, як викрутитись? - запитав у відповідь хлопець.

- Та ні, просто всі можуть прокинутися і тоді нам гаплик! 

- Не думай про погане, давай швидше закінчимо і повернемось.

- Ага...

Мері взяла Віторіо за руки, а Даня за ноги, і вони разом почали то тягти, то нести доволі міцного за статурою чоловіка.

- Хоч на вигляд він кремезний, але легший за Дена.

- Оо, може й так, а Ден, це твій брат так, бо я трохи забув? 

- Ага, ще той кабан! 
Вони почали сміятись, наче малі діти.

- Обережніше, постав його поки, а я подивлюся чи нікого немає на горизонті.

- Даня, ти прям вроджений шпигун.

- Дякую, я знаю.

Поки хлопець спускався, Віторіо почав прокидатися. Тут Мері трохи розгубилася, але вчасно оговталася, відкрила дверцята найближчої тумби і прийнялася шукати щось, що б могло забезпечити її безпеку від того маніяка і якраз їй під руки трапились шахмати. 

- О, яка красуня біля мене! - схопивши дівчину за ногу, злегка скрикнув Віторіо.
Дівчина з переляку й сама не зрозуміла, як вдарила чоловіка шахматами по голові.

- Що за шум? Що це було? - прибіг на звук перекидання шахматів у коробці Даня.

- Та..ну...цей, просто він..того..прокинувся, а я ну..зі страху цим і по голові його, - шоковано виправдалась Маріанна.

- А де ти їх взяла хоч, га? - крізь сміх поцікавився хлопець.

- Там у тумбочці, і не ржи взагалі, чи було б краще, якби він прокинувся і зробив мені щось чи що? - обурено, але пошепки запитала Мері.

- Та ні, просто тепер навіть мені його шкода стало... За що його життя так карає, та ще й майже в один день, - співчутливо і серйозно відповів Даня.

- Що? Невже ти забув скільки він вам проблем приніс, та ще й мені тепер теж? 

- Хоча є за що, так йому й треба, але шахматами...

- І знову цей ідіотський сміх, та припини вже!

- Так, так, бери його. Там внизу тільки Катя, а кричала вона тому, що твій брат спускався і налякав її, але зараз все нормально, вона спровадила його спати.

- От і добре, - зітхнула Мері.

- Обережно, двері! 
Відчинивши вхідні двері, Даня з Маріанною винесли чоловіка з будинку й поклали біля басейну, як і домовлялись.

- Ну все, йди по Катю, а я шланг підключу.

- Ок, я швидко.
Хлопець миттю зробив свою справу, а Мері привела Катю.

- Ну що, готові? - спитав Даня у дівчат.

- Солодка помста! - викрикнули дівчата .
Ввімкнувши воду вони наставили шланг прямо на Віторіо і вода щосили вдарила йому в обличчя.

- Ай, малявки ви чого? Я ж нічого не зробив! - пробудився чоловік.

- Що!? Ти що... 
Перебивши Мері, Катя сказала:

- Ми вирішили розбудити тебе. Ти ж весь побитий і по-іншому не прокидався.