Повернення... Вечірка...

Дні швидко пролетіли.
Непомітно настав вівторок, а це означало, що повертаються Даня з Сонею.
Вчора дівчата готували деякі страви для святкової вечірки та прикрашали вітальню.
Батьки Мері поїхали по справах, а вони з братом вже чекали таксі. 
- О, таксі приїхало! Сідай, бо спізнимось! - сказала Мері.
- Так-так, ми ж їдемо в інший кінець світу! - з сарказмом відповів Ден.
- Та годі тобі, просто я маю приїхати швидше, щоб допомогти розносити фрукти та коктейлі, - сівши у таксі, відповіла Мері.
Решту дороги брат з сестрою провели в мовчанні, та й дорога не була не довгою і вони приїхали десь за 15-20 хвилин.
- Ого, то це їхній будинок!? - з подивом і відкритим ротом запитав Ден.
- Так, але....я теж тут вперше, тому сама в шоці, - відповіла Маріанна.
- О, ви вже приїхали? Зараз вдома нікого, тому ходімо швидше, - привітно і як завжди з усмішкою привіталась Катя.
- Так, знайомся це м...
- Зебрам слово не давали! Я не німий і сам можу представитись, - обурливо і трохи з насмішкою вирішив представитись брат головної героїні, - Привіт. Я Денис, але називай мене просто Ден. Я ніколи не думав, що у того смугастого створіння будуть такі чарівні подруги, - зробивши комплімент, парубок посміхнувся.
- Привіт. Я Катя, приємно познайомитись.
- Боже, брате, що з тобою? Відколи ти такий милий? - здивувавшись запитала Мері.
- Я можу бути милим лише в хорошій компанії, - хитро всміхнувшись, відповів брат.
- Годі розмов! Ще пів години залишилося до їхнього приїзду. Ден, ти йди допоможи рознести коктейлі біля басейну, а ми у вітальню, - припинивши суперечку між тими двома, Катя вирішила розділити їх.
- Так, звісно.
- Йди, братику, зроби щось корисне, - насмішкувато промовила вслід брату Мері.
Коли Ден пішов до басейну дівчата продовжили свою розмову.
- Мері, ти ніколи не розповідала, що ви так сваритесь. 
- Та ми й не сваримось, це він при тобі так, щоб справити враження.
- Міг би й не старатись, він і без того здивував мене. У нього доволі цікава зовнішність, - поділилась враженнями Катерина.
- Ти ж не для цього відправила мого брата, правда? - насторожено спитала Мері.
- Взагалі-то так. Просто хотіла сказати, щоб ти не залишалась наодинці з нареченим сестри. Ти ж пам'ятаєш ту історію?
- Так, дякую за хвилювання, але я думаю, що він нікого не зачепить перебуваючи у вас вдома, - висловила свою думку Маріанна.
- Може ти й права. Батьки поїхали в аеропорт зустріти Даню та Соню ну і ти сама розумієш, що ще й того гада. 
- Катюсь, не злись через нього, він погана людина, але не вартий твоїх нервів.
- І справді, я просто не можу собі уявити як житиму під одним дахом з НИМ.
- Ти ж не сама, тут є батьки і Соня з Данею. Судячи з тієї розповіді він зможе тебе захистити. 
- Він би усіх з вечірки захистив, настільки добре б'ється, - вже без хвилювання відповіла Катя.
- Дивись, мій недолугий брат досить непогано справляється, вже й гостей зустрічає, - насміхаючись, але з невеликою гордістю сказала Мері.
- Так. Мої вже приїхали. Але давай зачекаємо тут, - запропонувала Катя. 
- Ну гаразд, - погодилася з подругою «зебра».
Дворецький поніс речі Дані, Соні та Віторіо на гору у їхні кімнати, а вони самі вже знайомились з новими друзями сестрички.
- Привіт, я Соня, а це Віторіо. Можеш говорити з ним українською, бо він помалу опановує її, - привіталась на представилась сестра Каті.
- Привіт, приємно    познайомитись, - з дуже помітним акцентом привітався наречений Софії.
- Привіт, я Катя, а це моя подруга Мері та її брат Ден, - представивши друзів, Катя потроху почала нервувати, - доречі, де Даня? Цей хлопець хоче моєї смерті чи як? - скучивши за братом, сумно і трохи розізлившись, почала розпитувати  Катя.
- Хто б посмів захотіти смерті такої чудової сестрички, як ти? - зайшовши у вітальню, спитав Даня.
- Йди сюди, я так скучила, - мало не зі сльозами обійняла брата Катя, - це Мері та Ден.
- Привіт, приємно познайомитись з друзями сестри, - відповів Даня.
- Ідіот! Вони тепер не лише мої друзі, а й твої! - злісно, підвищивши голос, сказала Катя.
- А я в принципі взагалі не проти і не кричи, бо тоді ти схожа на стару сварливу бабцю, - відповів брат сестрі.
- То не змушуй мене кричати.
- Візьми, це тобі. Сюрприз! - простягнувши невеликий подарунковий пакет сказав Даня.
- Дякую, - вже спокійно і задоволено сказала Катя.
- То як тобі вечірка? - поцікавилась Мері.
- Круто постарались, дякую, звідки ти? З України чи з Італії? - запитав Даня.
- З України і тут на відпочинку, а чого ти питаєш? 
- Бо ти схожа на італійку, але говориш українською. Я трохи втомився після перельоту, тому вибач, що залишаю саму. 
- Та нічого, якщо що, то я на даху.
- Так, звісно.
Всі розійшлися, хто куди. Соня з Віторіо пішли на терасу, Ден вже встиг знайти нового друга і грає у приставку, Даня пішов приймати душ та перевдягатися, а Катя поспішила приміряти подарунок брата. Мері пішла на дах.
Після примірки братового подарунка, Катя пішла біля басейну і вирішила спробувати щось з коктейлів і тут до неї підійшли дві дівчини.
- Привіт, ви подруги Соні? - запитала Катя. 
- Так, а ти її сестра? - запитала у відповідь одна з дівчат.
- Ага.
- Чому ти тут сама?
- Просто втомилася від шуму, та й усе. Доречі, ми не познайомились, я Катя.
- Я Лісса, а це Франческа.
Дівчата говорили так, наче різниці у віці майже не було. Виявляється, що вони теж їдуть на вихідних разом з ними у Савону. Соня їх запросила.
- Дівчата, я напевне піду подивлюсь де там Мері ходить, бо щось довго її немає. Ще якось поговоримо. Гарного вечора! - промовила Катя.
- Звісно, бувай, - попрощалася Франческа.
- Бувай, - сказала Лісса.
Катя зайшла у будинок, але у вітальні подруги не було, вона вирішила глянути на терасі і стала свідком однієї дуже цікавої події. Якась дівчина вішалась на Даню, а він відштовхував її зі словами: «Що було, те минуло і назад не повернеться! Як ти цього не розумієш!», але та незнайомка не зважала на сказане хлопцем і він,  не витримавши, відштовхнув її. На що вона крикнула, що він про це ще пошкодує.
- О, а ви Мері не бачили? Бо я шукаю її і не можу знайти, - зробивши вигляд, що нічого не зрозуміла, спитала Катя.
- Вона на даху, - відповів Даня, - якщо хочеш підемо разом?
- Звісно, - погодилася дівчина.
Протиснувшись через натовп у вітальні, вони йшли сходами, повертаючи, то направо, то наліво.
Прийшовши на дах будинку, вони побачили дивну картину. Мері розмовляла з Віторіо і помітно нервувала.
« - Ви щось хотіли? - стривожено наважилася спитати Маріанна.
- Так, у мене є одне делікатне прохання, - лукаво всміхнувся Віторіо.
- Яке саме? - з пересторогою знову запитала дівчина.»
- Може підемо до них? А то ще щось станеться, - схвильовано промовила Катя.
- Ні, не зараз!
- Чому?
- Мовчи!
« - Та годі тобі, Маріанно, якщо не помиляюся, просто виконай моє прохання, - на обличчі Віторіо знову з'явилася посмішка, наче у маніяка з ужастиків.
- Про яке прохання може йти мова, якщо ви навіть імені мого нормально не запам'ятали? - обурливо, ледве витягнувши ці слова, сказала Мері.
Чоловік підійшов ближче, а Мері дала кілька кроків назад.
- Не треба мене боятися. Я не зроблю з тобою нічого поганого, а радше навпаки.
- Відійдіть від мене! Я не збираюся виконувати ніяке брудне прохання! Геть від мене! Збоченець! Маніяк! - зі сльозами кричала Мері.
- Що? Я маніяк? Дівчинко, ти помиляєшся. Зараз я зміню твою думку про мене. Підійди, не бійся.
- Ні, відійдіть, я буду кричати!
- Звісно, кричи, але ніхто тебе не почує. Всередині гучна музика, а на вулиці вже нікого немає. Тому кричи, кричи скільки влізе!»
- Дань, ну зроби щось, будь ласка! - занепокоєно просила Катя.
Хлопець зі злості підбіг до Віторіо і щосили вдарив його кулаком у праву щоку, на що той хотів відповісти таким же ударом, але Даня встиг ухилитися і ногою кинув чоловіка на землю та почав бити.
- Мері, ти як? - переживаючи за подругу, спитала Катя.
- Все добре, але рука болить.
- Даня! Перестань, він уже весь в крові! - перелякано кричали дівчата.
Хлопець, завдавши фінального удару, встав і забрав дівчат у кімнату.
- Сьогодні спите зі мною. І ніяких відмовок! Ви на ліжку, а я на дивані. Доречі, як так сталося, що ти була на даху з НИМ? - запитав Даня у Мері.
- Після нашої розмови я хотіла піти на дах, але не хотіла йти сама і шукала Катю, тоді наштовхнулася на НЬОГО і він сказав, що Катя вже на даху і чекає мене. Я не знала як туди потрапити, а він запропонував провести і я погодилась, - розповідаючи, у Мері почали з'являтися на очах сльози, - Яка ж я дурна, я думала він нічого не зробить у вас вдома. Я вже хотіла йти, бо Каті на даху не було, але він зупинив мене. Почав говорити всяку гидоту.
Мері більше не могла стримуватись і розридалася. 
- Дань, побудь з нею, а я поки скажу її братові хай залишається в гостьовій кімнаті і сходжу по піжами. Гаразд? 
- Так, йди. 
Катя спустилася вниз по сходах, у вітальні нікого не було, усі розійшлися, лише Ден спав на дивані, обіймаючи подушку.
- Ден, вставай. Вечірка скінчилася. Ходімо я проведу тебе в гостьову кімнату. Цю ніч залишитеся у нас, - лагідним голосом сказала дівчина.
- Ага, пішли, - нероздумуючи відповів хлопець.
Катя провела Дена в кімнату і пішла до себе по піжами. Дорогою їй зустрілась сонна сестра.
- Сонь, чого не спиш? 
- Прокинулася, а Віторіо нема і вирішила його пошукати. Ти не бачила?
- Та ні, чого б це.
- Ну добре, може вийшов подихати, надихається і прийде. Добраніч, сестро.
- Ага і тобі.
Тим часом у кімнаті Дані:
- З тобою точно все нормально? - поцікавився парубок.
- Так.
- Мері, не бреши! В тебе лікоть в крові. Рукою рухати можеш?
- Можу, а лікоть це дурниці, - трохи заспокоївшись, відповіла Мері.
- Зачекай, я в ванну по аптечку. 
- Мг...
- Дай сюди ліву руку, якщо болітиме – стискай.
- Ага.
- Готова? 
- Тттак.... 
- Ааай, та я ж навіть не доторкнувся!
- Ой, вибач.
- Та нічого.Стискай тоді, коли болить, а не тоді коли хочеш.
- Добре, а можна дещо спитати?
- Можна, але пізніше.
- Так, звісно.
Даня обробив рану Маріанни, але чого це йому вартувало! Наче жінки - слабка стать!
- Я повернулася, - сказала Катя.
- Добре, бо мені треба в лікарню, - пожалівся Даня.
- А тобі навіщо? - здивовано запитала сестра.
- Вона мені мало руку не зламала.
- Він сам, а я тут ні-до-чого, - виправдалася Мері.
- Гаразд, проїхали. Я в душ, хоча вас двох небезпечно залишати наодинці, але все ж таки потрібно.
- Я нічого йому не зроблю. 
Всі по черзі прийняти душ і лягли спати.
Наступні кілька тижнів обіцяють бути цікавими.......