Приїзд, нова подруга, початок тренувань...

Родина прилетіла і успішно дісталася до гірського будиночку, хоча цей будиночок можна назвати маєтком.
Будинок був надзвичайно великим і красивим, у еко-стилі, тобто збудований з натуральних матеріалів. 
Спальня батьків і кімнати Мері та Дена знаходилися на другому поверсі, а кухня і вітальня на першому. У кожного була своя ванна кімната і гардеробна.
- Деееен! Спускайся! - прокричала Мері з кухні.
- Що!? - сонно запитав брат.
Поки він роздуплився Мері піднялася в його кімнату і почала стягати ковдру.
- Вставай! Хтось має бути моїм тренером, а сам спить, як немовля! - почала обурюватися дівчина.
- Здоровий сон - здорове тіло! - пробурмотів Денис.
- Ага, а ще ліниве! - сказала Мері.
- Ну добре, все перестань мене катувати! Снідаємо і йдемо на пробіжку. - серйозно, але водночас в'яло сказав Ден сестрі.
Вони спустились і почали снідати.
- Мам, ти так смачно готуєш! - зробив мамі комплімент Денис.
- А ти так жадібно усе це їси. - почала насміхатися з брата Мері.
- Діти, не сваріться! - обурився батько.
- Так, тату, вибач ми вже йдемо. - вибачилася донька.
- Як!? Я ще не доїв! - розізлився Ден.
- Обійдешся! Пішли! - заявила Мері.
Брат з сестрою почали ранкове тренування з розминки, а потім пробіжка, спеціальні вправи для схуднення і на кінець Ден повідомив сестру, що не можна їсти при таких тренуваннях.
- Отже так, учора я розробив для тебе спеціальну дієту. Тож, якщо ти хочеш виглядати, як я, то за два місяці додому повернеться зовсім незнайома дівчина, звісно, якщо ти дотримуватимешся цих правил.
- Не переживай, у мене є сила волі. - запевнила Мері.
- Ну добре тоді повертаймося додому, бо батьки хвилюватимуться. 
- Та ти повертайся, а я ще трохи погуляю.
- Добре, бувай!
- Бувай!
Попрощавшись, Мері захотілося трохи подумати і пройтися…
У своїх думках вона передумала багато чого, як от наприклад, якою вона стане після закінчення відпочинку і чи зміниться її характер, як до неї ставитимуться її однокласники і вирішила після приходу додому попросити маму перевести її з 10-Б у 10-А.
Недалеко від себе Маріанна побачила дівчину, що займалася йогою і вирішила підійти і познайомитися. 
- Привіт! Я Мері. А як тебе звати? - ввічливо спитала дівчина у незнайомки.
- Привіт, а я Катя! - відповіла дівчина.
- То ти не італійка? - знову спитала Мері.
- Наполовину. Моя мама українка, а тато італієць. Ми скоро повинні переїхати в Україну, але в будинку ремонт і поки я навчаюсь тут. - розповіла Катя.
- Прикольно, бо я теж з України, але на відпочинку. Я буду тут ще сім тижнів. - сказала Мері.
Дівчата спілкувалися і не помітили, як швидко минув час. 
Вони розпрощалися і розійшлися, кожна по своїх домівках.